/

У 2019 р. до музею звернулась Алла Петреченко з проханням установити бойовий шлях свого дядька Сидора Івановича Власенка, уродженця с. Плесецьке Васильківського району Київської області.

У результаті документально-пошукової роботи науковці знайшли важливу інформацію, що допомогла пролити світло на долю розшукуваного. У 2010 р. до музею з Київського обласного військкомату надійшла копія листа благодійного військово-патріотичного фонду «Застава Святого Іллі Муромця» про перепоховання 309 військовослужбовців, які загинули в гітлерівському полоні в таборі Наутсі.

Під час пошуку персональних даних на цей запит було встановлено прізвища 16 бранців-українців і знайдено інформацію про табір у Наутсі. Серед знайдених загиблих у полоні військовиків четверо були з Київщини.

Наутсі – це населений пункт, який існував у долині р. Паз у Фінляндії в регіоні Петсамо на кордоні Фінляндії та Норвегії впродовж 1921–1944 рр. Під час Другої світової війни, в 1940 р., ця територія була взята під контроль гітлерівськими військами.

Науковці дізналися про те, що в Фінляндії розташовувався шталаг № 309 (м. Салла) та робочі табори для радянських військовополонених. Бранці табору в Наутсі займалися обслуговуванням військового аеродрому.

У жовтні 1944 р., з початком Петсамо-Кіркенеської наступальної операції радянських військ (7–29 жовтня 1944 р.), шталаг № 309 (м. Салла, Фінляндія) і шталаг № 322 (м. Кіркенес, Норвегія) були об’єднані та введені до складу шталагу № 330 (м. Нарвік, Норвегія).

27 жовтня 1944 р. під час цієї наступальної операції радянські війська оволоділи населеним пунктом Наутсі. У цей час табір у Наутсі був уже порожній.

У 1944 р. це поселення ввійшло до складу території Мурманської області Радянського Союзу, 13 грудня 1962 р. – розформовано, територія стала прикордонною зоною СРСР (нині – Російської Федерації).

У результаті експедиції Смоленського міжрегіонального загону «Застава Святого Іллі Муромця» була знайдена територія табору Наутсі – стовпи з колючим дротом та кам’яні фундаменти. Стіни бараків для військовополонених упали й зотліли. Пошуковці знайшли залізні нари, саморобні чайники, діжки з-під пального, перероблені в печі-буржуйки. Могили бранців були позначені хрестами.

Життя в Заполяр’ї важке: взимку лютують морози, влітку налітають хмари мошкари. Бранці потерпали від холоду, в ямах із загиблими майже не знайдено залишків одягу. Кожен клаптик тканини знімався з померлих, щоб зігрівати живих. Уціліли дощечки з дірочками, їх прив’язували до ніг замість взуття.

Із піднятими рештками сотень загиблих знайдено лише дві іменні речі – металеві таблички з назвою табору та індивідуальним номером. Крім того, один натільний хрестик, ладанка, ґудзик із зірочкою.

Наразі з 113 ідентифікованих бранців, встановлені прізвища 16 українців, уродженців шести областей України: Донецької, Київської, Кіровоградської, Одеської, Сумської, Черкаської. На двох військовослужбовців знайдено інформацію про полон під м. Харків у травні 1942 р. Вік загиблих на початок німецько-радянської війни становив від 19 до 56 років. Усі військовополонені померли у вересні – листопаді 1942 р. У чотирьох військовослужбовців були родини, одного бійця чекала мати, одного – донька, ще одного – сестра.

У фондовому зібранні музею зберігаються матеріали на чотирьох військовополонених. Три військовослужбовці зазначені в Книгах Пам’яті України.

1 серпня 2009 р. прах 309 полеглих бранців табору Наутсі було перепоховано в братській могилі на військовому меморіалі «Долина Слави» в Мурманській області. Персональні відомості встановлених українських військовополонених внесені до музейного пошукового порталу та електронного ресурсу Всеукраїнської бази загиблих.