МУЗЕЙ. ПАМ’ЯТЬ. ПОШУК
МУЗЕЙ
ПАМ’ЯТЬ
ПОШУК
Військові поховання

У музеї розпочато формування Зведеної бази військових поховань загиблих під час Другої світової війни на території нашої країни та військовополонених нацистських таборів – уродженців України. Мета проєкту – створити загальнодоступний мартиролог.

Україна: Німеччина: Норвегія: Росія: Франція:
Уродженці України, які загинули в шталазі ХІІ F (м. Бан-Сен-Жан, Франція)

У 2020 р. під час пошуково-дослідницької роботи на загальнодоступних сайтах в Інтернеті науковцями знайдено списки радянських військовополонених, які померли в шталазі ХІІ F. З’ясувалося, що більшість загиблих у таборі – наші співвітчизники. Списки систематизували, доопрацювали та доповнили за матеріалами фондової колекції музею та архіву СБУ. Наразі вдалося дослідити історію цього табору і встановити 606 імен.

Шталаг ХІІ F, який спочатку мав назву Больхен-Форбах (нім. Bolchen-Forbach), потім – Йоганніс-Баннберг (нім. Johannis-Bannberg), розташовувався на окупованій території Франції в м. Бан-Сен-Жан (нині – комуна Дантен кантону Буле-Мозель департаменту Мозель регіону Гранд-Ест).

Місто Бан-Сен-Жан розбудовано в 1930-ті рр. ХХ ст. для забезпечення військових, які обслуговували фортифікаційну лінію Мажино. Після поразки Франції військовий табір у м. Бан-Сен-Жан разом із казармою в м. Буле (нині –м. Буле-Мозель департаменту Мозель регіону Гранд-Ест) став місцем утримання французьких полонених. Згодом його з’єднали в один табір із нацистським шталагом ХІІ F. Під час гітлерівської окупації м. Бан-Сен-Жан отримало назву – Йоганніс-Баннберг.

Військовополонених із Радянського Союзу направляли до шталагу ХІІ F упродовж 1941–1944 рр. Бранці шталагу працювали на заводах і шахтах, які вважалися «спуском у пекло», розбирали фортифікаційні споруди лінії Мажино. У таборі щодня гинули сотні людей, найстрашнішим випробуванням для полонених був голод. Згідно з післявоєнними відомостями, загальна кількість померлих могла сягнути 20 тис. осіб.

Із встановлених 606 загиблих військовослужбовців є уродженці майже всіх областей сучасної України. Середній термін життя полоненого у шталазі становив 8–12 місяців. У 1941 р. потрапили до полону – 324 особи, у 1942 р. – 272, у 1943–1944 рр. – по одному військовику. Більшості полонених ледь виповнилося 19 років.

За майже вісім повоєнних десятиліть бранці шталагу ХІІ F так і залишилися людьми без імені, жодна українська родина не дізналася про те, що прах їхніх батьків, чоловіків і синів лежить у Франції. Задля встановлення імен загиблих і відновлення пам’яті про місце страждання та смерті українців у нацистському таборі ХІІ F проводилося це дослідження.