/

8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення, а 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Саме в ці дні ми говоримо про те, що в травні 1945 р. завершилася війна в Європі, радість охоплювала серця, але є далеко непоодинокі приклади, коли війна забрала життя людей 8, 9, 10 травня та навіть пізніше.

Не повернувся до рідного с. Волоща Меденицького району Дрогобицької (нині – Львівська) області Іван Дмитрович Нечипор. Рядовий стрілець 291-го гвардійського стрілецького полку Іван Нечипор був убитий 8 травня 1945 р. Солдат назавжди залишився в невеличкому гарнізонному німецькому м. Лебау, яке увійшло до радянської зони окупації.

9 травня 1945 р. в Австрії, в м. Ферінг, яке було майже повністю зруйноване під час війни, зупинилося серце сержанта 68-го інженерно-саперного батальйону Якова Федоровича Рудова. Сповіщення про загибель отримала його дружина Мотрона Василівна, яка чекала на чоловіка за тисячі кілометрів від далекої Австрії, в м. Дніпропетровськ (нині – м. Дніпро).

З 6 до 11 травня 1945 р. тривала Празька наступальна операція – остання стратегічна наступальна операція Червоної армії на Східноєвропейському театрі Другої світової війни. 10 травня 1945 р. біля м. Циттау, в с-щі Міндава (тоді – Чехословаччина), останній бій прийняв рядовий 418-го мінометного полку Іван Захарович Бордюжан. Його із військовими почестями поховали на місцевому цвинтарі. У с. Марківка Кельменецького району Чернівецької області сповіщення про загибель сина отримала мати, Килина Іванівна.

Про ці людські трагедії ми дізнаємося зі сповіщень про загибель. Понад 3 млн «похоронок» на військовослужбовців, призваних з усіх куточків України, зберігаються в нашому Музеї.

Сучасні історики, говорячи про безповоротні людські військові втрати України в лавах Червоної армії під час німецько-радянської війни, називають цифри від 3,5 млн до 4,1 млн. Вони складають сумну мозаїку втрат Другої світової війни.

Утім, ані цифри, ані дати не мають сенсу без збереження пам’яті про кожного загиблого та вміння цінувати людське життя. Наша робота для збереження пам’яті триває щодня. І це не гучні гасла та транспаранти, не суперечки, мітинги або концерти. Ми створюємо Всеукраїнську базу загиблих та зниклих безвісти для кожної родини, яка не дочекалася близьку людину з війни. Наш пошуковий портал на сьогодні містить 432 244 записи та 508 353 документи.

Для нас пам’ять – це кропітка, відповідальна робота, для когось – зустріч у родинному колі та теплі спогади, а хтось наодинці ще й до сьогодні споглядає політ журавлів у небі навесні. Саме із цим птахом пов’язують спогади та пам’ять про загиблих вояків.

Цими травневими днями кожен із нас починає глибше розуміти думку Харукі Муракамі, японського письменника та перекладача: «Пам’ять зігріває людину зсередини. І в той же час рве її на частини»…