/

«Про мого діда Олександра Хомича Ткаченка, 1909 р. н, уродженця с. Білогриве Кролевецького району Сумської області, бабуся говорила, що нічого не знала про його долю. Він як пішов на фронт, так і пропав», – написала в листі запитувачка з Херсонщини.

Єфросинія Ткаченко залишилася з трьома дітьми на руках одна, яких, слава Богу, виростила. «Похоронка» на чоловіка не приходила. Випадково онука на загальнодоступному сайті знайшла відомості про діда, з яких дізналася, нібито дід залишився живий.

Утім, вона не врахувала головного: щоб дізнатися правду про долю людини, слід проаналізувати інформацію з різних джерел, зокрема й інтернет-ресурсів, а також ознайомитися не з одним документом. Тільки порівняння й аналіз даних допоможуть зібрати максимум наявних відомостей про солдата, підкажуть висновок про його долю.

До пошуку взялися музейні співробітники. Спочатку знайшли запис про розшукуваного в Алфавітній книзі обліку загиблих і зниклих безвісти в роки війни Кролевецького РВК Сумської області.

Потім серед сповіщень про загибель із Кролевецького військкомату було знайдено рекомендований лист від 16 січня 1945 р. № 1601 начальника евакогоспіталю № 5355, капітана медичної служби Захарова.

У листі було повідомлено: «Ваш батько Ткаченко Олександр Хомич потрапив на лікування у важкому стані, врятувати його не вдалося. Він помер 1 травня 1944 р.». Ймовірно, до начальника шпиталю звертався хтось із дітей родини Ткаченків.

Цей лист був нетиповим сповіщенням про смерть військовослужбовця. Адже зазвичай сповіщення мало вигляд друкованого бланка, заповненого від руки, з підписами та печаткою командування частини або лікувальної установи, де перебував боєць на час загибелі. У цьому випадку сповіщення (власне рекомендований лист) було надіслано на адресу військкомату району, де мешкали рідні полеглого. Отримавши цей документ, працівники військкомату мали заповнити власний бланк і впродовж місяця вручити його родині бійця. Первинний екземпляр сповіщення й надалі зберігався у військкоматі як підстава зарахування військовика загиблим або зниклим безвісти.

Чому Єфросинія Ткаченко не отримала сповіщення з військкомату, ми не знаємо.

Утім, інформація про смерть солдата була підтверджена й Книгою Пам’яті Сумської області, де по Білогривській сільській раді Кролевецького району значився Ткаченко Олександр Хомич, 1909 р. н., який помер від ран 1 травня 1944 р.

І останнє, що ми знайшли, – це документи на загальнодоступному сайті, за якими вдалося встановити й місце поховання бійця. Це облікова картка госпіталю № 5355 і сторінка Книги Пам’яті м. Псков, де значиться похованим Олександр Хомич Ткаченко, 1909 р. н., який помер 1 травня 1944 р. в госпіталі № 5355.

Олександр Ткаченко поклав життя за найрідніших, найдорожчих, тому його ім’я вписане в книгу життя вічного!