/

Під час вивчення матеріалів, переданих до Музею Старосинявським РВК Кам’янець-Подільської (нині – Хмельницька) області, було знайдено два сповіщення про загибель Панаса Кириловича Ляшуги, 1908 р. н., та посвідчення до медалі «За оборону Сталінграда». Ми вирішили з’ясувати, чому так сталося.

Уродженець с. Чехи Старосинявського району, що на Хмельниччині, Панас Ляшуга був призваний до армії 23 серпня 1942 р. Кагановицьким РВК у м. Чкалов (нині – м. Оренбург, Росія). Із 4 жовтня 1942 р. – на фронті. Воював у складі 1118-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії.

Із початком Другої світової війни в тилових військових округах Радянського Союзу створювалися нові військові підрозділи. 333-тю стрілецьку дивізію було сформовано 21 серпня 1941 р. в Сталінградській (нині – Волгоградська) області. Упродовж січня – квітня 1942 р. дивізія брала участь в оборонних боях на території Ворошиловградської (нині – Луганська) та Сталінської (нині – Донецька) областей. Утративши в цих боях більшу частину особового складу та озброєння, військовий підрозділ був поповнений та передислокований у Харківську область, у район м. Барвінкове. Брав участь у Харківській операції (12–29.05.1942 р.). У нерівних боях дивізія зазнала великих утрат. До липня 1942 р. продовжувала утримувати оборону вздовж р. Сіверський Донець. У липні 1942 р. в Чкаловській (нині – Оренбурзька) області відбулося друге формування дивізії.

На початку жовтня 1942 р. військовий підрозділ перекинули під м. Сталінград (нині – м. Волгоград). 4 жовтня 1942 р. особовий склад 1118-го стрілецького полку вийшов до р. Дон. Здалеку доносилася артилерійська канонада – свідоцтво важких боїв під м. Сталінград.

16 листопада 1942 р. надійшов наказ наступати. Упродовж листопада йшли бої проти румунських частин. У цей час уже наступила сувора сніжна зима. Вітер, пронизливий до кісток, валив із ніг. Навкруги лише балки і яри. Все заповнено снігом. Жодного дерева немає, а гаю й поготів. Із боями вийшли до станиці Клетська, оволоділи хуторами Головський та Островський, станицею Разпопинська. Оточення в районі останньої стало першим етапом із розгрому ворожого угруповання противника.

У цих боях повністю був оточений і знищений 5-й армійський румунський корпус. Тільки в полон було взято 8825 румунських вояків.

У кінці грудня 1942 р. був оголошений наказ про заснування медалі «За оборону Сталінграда». Цю нагороду отримали 1228 військовослужбовців 333-ї стрілецької дивізії. Серед них – молодший лейтенант Панас Ляшуга. Посвідчення до медалі після загибелі командира опинилося в матеріалах райвійськкомату.

З’ясувалося, що 1 лютого 1943 р. Панас Ляшуга був нагороджений також орденом Червоної Зірки. Під час наступу піхоти під командуванням молодшого лейтенанта Ляшуги, командира взводу батареї 45-мм гармат, було зруйновано та подавлено 4 станкових і 3 ручних ворожі кулемети, що дало змогу прорвати оборону противника та просунутися вперед.

15 лютого 1943 р. 333-тя стрілецька дивізія вступила на українську землю, визволено перший населений пункт на Луганщині – с. Провалля. 16 лютого дивізія брала участь у боях із вигнання гітлерівців із м. Свердловськ, 17 лютого – із м. Ровеньки. І так кожного дня – важкі бої, високі темпи наступу, людські втрати… Ворог не вгамовувався, переходив у контрнаступ. У березні військовий підрозділ вимушений був перейти до оборони, почав поповнюватись особовим складом.

Упродовж квітня – липня 1943 р. у полках йшло напружене навчання, здійснювалися багатокілометрові марші, дивізію перекидали в межах Південно-Західного фронту з півдня на північ та навпаки.

12 серпня 333-тя дивізія здійснила марш-кидок із Луганщини до м. Ізюм Харківської області. Наступальні дії велись упродовж усього серпня. У завзятих боях у районі балки Гола Долина дивізія понесла величезні людські втрати – до 60 % свого поповнення.

На початку вересня 1943 р. військовий підрозділ вийшов у напрямку Павлоград – Синельникове Дніпропетровської області. Десять днів тривали бої за м. Павлоград. Гітлерівці надавали місту й станції величезне значення як одному з найбільших опорних пунктів дніпропетровського напрямку. У місті були створені загородження, вулиці заміновані, у вікнах встановлені кулемети, скрізь чатували снайпери та автоматники.

22 вересня 1943 р. однією з перших серед частин фронту 333-тя стрілецька дивізія вийшла до р. Дніпро. Саме цей день став останнім у житті Панаса Ляшуги.

Сповіщення № 0856 від 12.05.1945 р. про смерть чоловіка, адресоване дружині Вірі Калениківні, було направлено командуванням 1118-го стрілецького полку до Старосинявського РВК. Утім, жінка цю страшну звістку не отримала, на той час вона ще перебувала в евакуації. Повернувшись до рідної Хмельниччини, дружина молодшого лейтенанта Ляшуги отримала сповіщення, виписане в районному військкоматі 28 лютого 1947 р. Саме ці документи зберігаються в Музеї.

У Списку похованих у братській могилі с. Луб’янка Синельниківського району Дніпропетровської області значиться похованим молодший лейтенант Ляшуга Панас Кирилович.

Вічна йому пам’ять!