/

Не кожному із сучасників вдається дізнатися непростий шлях свого рідного, загиблого військовослужбовця під час Другої світової війни. На допомогу запитувачам завжди готові прийти музейні співробітники.

Племінниця Йосипа Степановича Ганчали звернулася з проханням допомогти встановити долю загиблого. Уродженець с. Гайки Володорсько-Волинського (з 2016 р. – Хорошівського) району Житомирської області Йосип Ганчала, 1922 р. н., був мобілізований до Червоної армії 31 грудня 1943 р., у день визволення села.

У Документальному фонді з обліку людських військових втрат, зібраному в музеї, науковці знайшли документ про загибель розшукуваного. Сповіщення надійшло до Володарсько-Волинського РВК під час війни.

Йосип Ганчала служив у 985-му стрілецькому полку 226-ї стрілецької дивізії. У дальшому пошуку необхідної інформації про бойовий шлях військовика нам допомогли загальнодоступні Інтернет-ресурси.

226-та стрілецька дивізія (2-го формування) була створена в липні 1943 р. в Курській області (Російська Федерація). Воювала у складі 60-ї, 18-ї, 38-ї та 1-ї гвардійської армій Центрального, Воронезького, 1-го та 2-го Українських фронтів. Військовий підрозділ відзначився в боях за м. Глухів (Сумська область). Під час форсування Дніпра 226-та стрілецька дивізія більше місяця боролося за розширення Ясногородського плацдарму на правому березі річки. Брала участь у битві за Київ. Наприкінці 1943 – початку 1944 р. продовжувала наступ під час операцій із визволення Правобережної України: Житомирсько-Бердичівській (24.12.1943 р. –14.01.1944 р.) та Проскурівсько-Чернівецькій (04.03.1944 р. – 17.04.1944 р.). Наприкінці червня – початку липня 1944 р. частина військ 38-ї армії (зокрема, 226-та стрілецька дивізія) була передана до складу 1-ї гвардійської армії.

Під час Львівсько-Сандомирської опереції (13.07. – 29.08.1944 р.) дійшла до Карпат. Упродовж бойових дій дівізії з 23 липня до 5 серпня 1944 р. військовим підрозділом було визволено 68 населених пунктів і 4 залізничні станції.

У бойовому донесенні 985-го стрілецького полку від 26 липня 1944 р. зазначено: «...полк вступив у Карпати, переслідує супротивника, невідступно насідає йому на п’яти. Ворог вперто чинить опір, чіпляючись за кожний вигідний рубіж».

Під час Східно-Карпатської операції (08.09. – 28.10.1944 р.) радянськими військами були прорвані ворожі укріплення лінії Арпада, зайнята територія на той час Закарпатської України, створені умови для дальшого просування вглиб тодішньої Чехословаччини. Від 30 листопада 1944 р. і до кінця війни 226-та стрілецька дивізія 1-ї гвардійської армії вела бойові дії у складі 4-го Українського фронту.

До цього дня військові підрозділи 226-ї стрілецької дивізії зосередилися в районі Сечовце (нині – в окрузі Требішов, Кошицький край, Словаччина). 9 грудня 1944 р. після артпідготовки 985-й і 989-й стрілецькі полки перейшли в наступ і зуміли просунутися на 800–1000 м, наступного дня – відбили до 10 контратак противника. Упродовж 12–17 грудня частини дивізії успіху не мали. Противник чинив завзятий спротив. На окремих ділянках фронту вівся ближній бій і відбувалися рукопашні сутички. Просунення вперед припинилося.

19 грудня 1944 р. частини дивізії знову перейшли у наступ. 20 грудня гітлерівці почали відхід із першої лінії оборони. Від частин дивізії були вислані передові загони, які мали переслідувати ворога. 21 грудня 1944 р. противник вів безперервний артилерійсько-мінометний вогонь, його самохідна артилерія обстрілювала передній край радянських військ. Упродовж доби активно працювали ворожі снайпери. Цього дня був вбитий рядовий Йосип Ганчала, мінометник 985-го стрілецького полку 226-ї стрілецької дивізії 1-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту.

Крім сповіщення про загибель бійця, вдалося знайти на загальнодоступних сайтах Список втрат сержантського і рядового складу 226-ї стрілецької дивізії, а також Іменний список № 123 безповоротних втрат особового складу 985-го стрілецького полку за період з 19 до 24 грудня 1944 р. Не менш важливим додатком до документів про людські втрати була Схема розташування могил загиблих військовослужбовців 985-го стрілецького полку. Це справжня повага до своїх полеглих побратимів, остання шана живих. Саме так і має бути!