/

Історія пошуку доль братів Щербанів почалася ще у квітні 2015 р. Із м. Маріуполь до музею надійшов лист від Анастасії Денисюк, у якому вона просила допомогти в пошуку інформації та документів своїх прадідусів – п’ятьох братів Щербанів, які не повернулися з війни.

Іван та Марія Щербані проживали в с. Троїцьке Осипенківського району Запорізької області, мали дев’ятеро дітей – п’ятеро синів і чотири дочки. У 1920-х рр. родина переїхали до с. Мелекіне Сталінської (нині – Донецької) області. Із початком німецько-радянської війни на фронт пішли всі брати – Яків, Микола, Григорій, Федір та Іван. Ніхто з них не повернувся.

У 1944 р. «похоронка» прийшла лише на одного з них – Якова, щодо чотирьох інших братів – жодних повідомлень. Батько, розшукуючи синів, звернувся до військкомату. У відповіді, яка надійшла родині, зазначалося, що четверо братів Щербанів були зараховані загиблим та зниклими безвісти з умовною датою – 1943 р.

Ці скорботні документи були знайдені науковцями в музейному фонді з обліку людських військових утрат України. Звичайно, відтворити життя неможливо, але можна розповісти про конкретних людей. П’ять «похоронок» на полеглих братів, їхні родинні фото, документи, звернення нащадків наразі представлені в експозиції музею.

Навіть після завершення війни біда знову постукала в двері родини. Повертаючись після демобілізації з війни, загинув їхній онук – Іван. Хлопець надіслав додому телеграму, щоб його зустрічали, але потяг потрапив у аварію, в якій він загинув.

Лише в одній українській родині загинули шестеро чоловіків!

У с. Мелекіне, що на Донеччині, є вулиця Братів Щербанів. Минулого року на цій вулиці було встановлено пам’ятник на честь загиблих братів. Важливо, щоб пам’ять про простих солдатів зберіглася і не була забута…