/

Долі загиблих військовополонених – це особиста трагедія бійця, а також трагедія їхніх батьків, дружин, дітей. У родинах виросло вже четверте покоління, яке нічого не знає про своїх родичів, де вони загинули, де поховані.

До музею написали волонтери, які повідомили про звернення Томмі Таншдтада, мешканця Норвегії з м. Невердал. Він просив про допомогу в пошуках родичів загиблих радянських військовополонених, похованих у його рідному містечку.

Невердал розташовується на березі моря в самому центрі Норвегії. Із часів Другої світової війни тут залишилися бункери та артилерійські позиції. Томмі, пошуковець і волонтер, довідався, що в його місті була німецька фортеця й військова тюрма. Там під час війни загинуло 120 осіб. Згодом загиблим військовополоненим було встановлено пам’ятник.

Норвежець працює на фабриці мінеральних добрив і доглядає за пам’ятником. В архівах Норвегії Томмі знайшов 28 прізвищ загиблих військовослужбовців. Із російського архіву йому надали інформацію про 29 військовополонених. У 2015 р. імена загиблих були вибиті на плитах меморіалу в м. Невердал.

Музей долучився до пошуку інформації про долі й родини військовополонених. Наразі встановлено, що в цьому переліку є 20 українців із 10 областей України.

Усі військовики потрапили до полону на початку німецько-радянської війни в 1941 р. Військовополонені були зареєстровані в шталагах ІІ F (315) та ІІ B. 20 квітня 1942 р. всі 20 українців були переведені до шталагу 303, який розташовувався на території Норвегії в м. Ліллегаммер.

Під час Другої світової війни Норвегія була важливим воєнно-стратегічним об’єктом для гітлерівської Німеччини. У країні створювалися німецькі військові бази та системи транспортного сполучення. Радянських військовополонених, які потрапляли сюди, розподіляли по чотирьох базових шталагах у цій країні. Потім полонені потрапляли до малих робочих таборів, будівельних і постачальних батальйонів, які займалися будівництвом залізниць та автодоріг, зведенням укріплень і військо-морських баз, вирубкою лісу тощо. Шталагу 303 підпорядковувалися 84 такі табори. Вони розташовувалися в південній і центральній частині Норвегії. Ймовірно, в м. Невердал був один із таких підрозділів.

У процесі пошуку інформації справжньою вдачею для науковців стало віднайдення на пошуковому порталі персональних відомостей загиблих військовослужбовців із Вінницької області. Зокрема, про долю Олександра Ковалишина, 1906 (1904) р. н., уродженця с. Воробіївка Немирівського району, родина отримала два документи. У сповіщенні 1947 р. повідомлялося, що червоноармієць О. Ковалишин зник безвісти в червні 1944 р. У наступному документі 1948 р. уточнювалася доля солдата, було з’ясовано, що він загинув у німецькому полоні 27 липня 1942 р. Обидва документи було вручено дружині – Пелагеї Григорівні.

На загиблого Олексія Пивошенка, 1907 р. н., уродженця с. Кузьминці Гайсинського району, на порталі викладено також два документи. Перший – сповіщення 1947 р. з Управління з обліку втрат загиблого і зниклого безвісти рядового і сержантського складу Гайсинському РВК, де зазначено, що згідно з уточненими даними Пивошенко Олексій «помер у німецькому полоні 27 червня 1942 р.». Сповіщення отримала дружина – Горпина Осипівна. Інший документ – супровідний лист Гайсинському РВК до сповіщення на військовополоненого.

Доопрацьовані та уточнені персональні відомості військовополонених, уродженців Вінницької, Донецької, Житомирської, Київської, Миколаївської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та Чернігівської областей, які загинули в м. Невердал у Норвегії, будуть викладені на пошуковому порталі martyrology.org.ua в рубриці «Військові поховання».

Ці люди не мають піти в небуття!

Чекаємо на відгуки усіх небайдужих!