Гортаючи сторінки фонду з обліку людських військових втрат України, натрапили на вірш невідомого поета. Хто автор? Кому присвячений цей ліричний вірш? Як він опинився в нашому документальному зібранні?

Зацікавившись цією історією, ми провели дослідження. Удалося встановити, що поетичні рядки належали Герою Радянського Союзу Михайлу Борисову.

У своїх спогадах уже сивий фронтовий поет писав, що з дитинства мріяв присвятити своє життя військовій службі. Мрія збулася – сімнадцятирічний юнак одягнув армійську шинель, розпочав навчання в Томському артилерійському училищі.

Проте з початком німецько-радянської війни заклад був розформований. Курсанти пішли воювати. Як писав сам Михайло Борисов, на фронті він пізнав не лише важкий фронтовий побут, втрати, злидні, смертельну небезпеку, а й військове братерство та героїчний характер простого солдата. Упродовж війни Михайло –учасник боїв на Керченському півострові, Сталінградської та Курської битв, боїв за визволення України та теренах європейських держав.

11 липня 1943 р. в районі с. Прохорівка одна з батарей артилерійського дивізіону 58-ї мотострілецької бригади (2-й танковий корпус, Воронезький фронт) була атакована 19 танками противника. Старший сержант Борисов у критичний момент бою став до гармати і прямою наводкою підбив 7 ворожих танків. Тільки після тяжкого поранення навідника гармати бій припинився. 13 липня 1943 р. військовик представлений до звання Героя Радянського Союзу.

Бої, що розгорнулися на усій Правобережній Україні в 1943–1944 рр., були найбільш масштабними й доленосними боями на радянсько-німецькому фронті.

Саме в Києві відбулася зустріч молодого Героя з прекрасною українською дівчиною, якій Михайло присвятив ліричного вірша. Різні за життєвим досвідом, проте однакові за віком, вони, ймовірно, зустрілися, коли військова частина перебувала на відпочинку. Цей щасливий час минув швидко. Бої тривали, короткий перепочинок скінчився, і війна розлучила молодих людей.

Згодом дівчина намагалася розшукати Михайла, надсилала листи до різних установ. Саме тому в колекції музею зберігся запит про долю Михайла Борисова до Управління з обліку втрат загиблого і зниклого безвісти рядового і сержантського складу. До нього був доданий вірш, написаний молодим поетом. Утім, їм не судилося більше зустрітися…

Після війни Михайло Борисов – юрист, будівельник, пізніше – літератор.

І сьогодні ми знаємо, що у творчому доробку поета Михайла Борисова, крім віршів про людей у погонах і покоління, яке пройшло суворе випробування війною, є прекрасна любовна лірика…