Події Другої світової війни здаються нам найбільш дослідженим самим вивченим періодом сучасної історії. Утім як багато ми ще не знаємо… Від дітей війни, батьки яких загинули, а їхні матері більше не вийшли заміж, сьогодні приходять листи до музею. «Звертаюсь до Вас з проханням знайти і уточнити всі дані про загибель мого батька Шахрая Петра Якимовича», – написала донька Валентина Петрівна з м. Тернопіль.

У с. Губельці Славутського району Кам’янець-Подільської (нині Хмельницька) області проживала родина Петра й Катерини Шахраїв. Із визволенням території Хмельниччини від гітлерівців відбулася масова мобілізація чоловіків до армії. У березні 1944 р. був призваний Славутським РВК і Петро Шахрай.

Від березня 1944 р. до квітня 1945 р. червоноармієць П. Шахрай – телефоніст роти зв’язку 1-го стрілецького полку 99-ї стрілецької дивізії у складі військового підрозділу. У період важких оборонних боїв і прориву ворожих рубежів під сильним кулеметно-мінометним вогнем противника військовик, не шкодуючи власного життя, налагоджував лінію зв’язку та усував пориви. Не раз під час наступальних боїв мужній боєць відбивав ворожі контратаки разом із піхотними підрозділами, знищував вогневі точки  й піхоту противника. У бою 24 квітня 1945 р. за австрійське с. Патценталь, що на північ від м. Відень, під час рукопашної сутички, Петро виявив виняткову мужність і відвагу, знищивши п’ятьох ворожих солдатів. У нагородному листі командування 1-го стрілецького полку зазначено, що «в цьому бою він загинув смертю хоробрих і гідний посмертно урядової нагороди – ордена Вітчизняної війни І ступеня». Утім, нагородили  бійця посмертно орденом Червоної Зірки, вже після закінчення війни в Європі – 22 червня 1945 р.

 Про свою першу і єдину нагороду військовослужбовець так і не дізнався. Чи  знала про неї родина, невідомо, бо для доньки це було несподіванкою.

У музеї зберігається два документи щодо долі розшукуваного: сповіщення про загибель, яке надійшло від командування 1-го стрілецького полку 99-ї стрілецької дивізії, та корінець до нього. Згідно із цими документами червоноармієць Шахрай Петро Олексійович похований на кладовищі в с. Патценталь, Австрія. Сповіщення про загибель чоловіка було вручено дружині 31 травня 1945 р.

Сповіщення про смерть – такий страшний документ для родини, що в той час, мабуть, ніхто не звернув увагу на те, що по батькові загиблого написано помилково «Олексійович» замість «Якимович». Утім, коли донька зібралася відвідати могилу рідної людини і звернулася по допомогу до Червоного Хреста, вона отримала несподівану відповідь: на існуючому пам’ятнику в австрійському селі записаний Шахрай Петро Олексійович, а Петра Якимовича немає.

Сьогодні нам зрозуміло, що у військових документах допущено прикру помилку, проте ми не в силах її виправити.

Ми в змозі увічнити пам’ять про хороброго воїна на пошуковому порталі martyrology.org.ua, створеному музеєм, додавши на цей електронний ресурс лист доньки Петра Шахрая з правильним написанням персональних даних батька. Адже історія війни – це не лише долі загиблих військовослужбовців, це трагедія їхніх батьків, дружин і дітей…