/

Усе далі віддаляються від нас події Другої світової війни. Невідомі долі пращурів, нез’ясовані питання: як воював, за яких обставин загинув, де похований – не дають спокою нащадкам. Адже в кожної людини є час, коли вона розкидає каміння, а потім збирає його.

Віта Юзюк із с. Антоніка, що на Херсонщині, звернулася до нас із проханням відшукати документи про загибель прадіда та допомогти дізнатися хоча б якісь відомості про нього.

Надана інформація про розшукуваного була невеликою. Прадід – Петро Єгорович Анохін – загинув під час війни, рік народження приблизно 1922–1924, «похоронки» не було. Удома його чекали батьки – Агафія та Єгор Анохіни. Коли і яким військкоматом призивався до армії невідомо. Родина мешкала в с. Виноградове (попередня назва – Чалбаси) Цюрупинського району Миколаївської (нині – Херсонська) області.

Херсонська область була утворена 30 березня 1944 р. До її складу були включені: Білозерський, Бериславський, Великоолександрівський, Голопристанський, Горностаївський, Каланчацький, Калініндорфский, Каховський, Нововоронцовський, Скадовський, Херсонський, Цюрупинський, Чаплинський райони, які були виділені зі складу Миколаївської області.

Про місце захоронення прадіда в 1967 р. розповідали ще неповнолітнім бабусям «червоні слідопити» з Шевченківської школи-інтернату.

Звичайно, відтворити життя Петра Єгоровича Анохіна ми не змогли, але на головні питання запитувачки відповіді знайшли. Спочатку перевірили наявність документів Петра Анохіна серед матеріалів про загиблих військовослужбовців, переданих до музею Цюрупинським РВК. Їх не було. Під час здійснення розшуку документів на загальнодоступних Інтернет-ресурсах було знайдено інформацію про Анохіна Петра, проте не Єгоровича, а Григоровича, 1925 р. н. Утім, з великою кількістю фактичних і граматичних помилок у заповненні персональних даних військовиків ми зустрічаємося досить часто. Юнак, який проживав на окупованій території, був призваний до армії Скадовським РВК у листопаді 1943 р., саме в цей час відбувалися бої з визволення Херсонщини від гітлерівців.

Наприкінці жовтня 1943 р. війська 4-го Українського фронту, зламавши опір частин Вермахту і румунської армії в районі р. Молочна, почали відтісняти ворога до р. Дніпро. Наступ перетворився на швидке переслідування противника – денні марші сягали сорока і більше кілометрів, тому визволення більшої частини лівобережних районів області було справою кількох днів.

Наступним важливим фактом для пошуку були дані про те, що 14 лютого 1944 р. Петро вибув із 197-го окремого запасного стрілецького полку до 320-ї стрілецької дивізії.

Отримавши додаткові відомості про бійця, ми знайшли серед матеріалів Документального фонду музею сповіщення про загибель червоноармійця Анохіна Петра Григоровича. Він загинув 24 березня 1944 р., був похований у с. Шевченкове Миколаївської області. Сповіщення надійшло із військової частини 17245. Розшифрували, якій частині належав цей номер: це був 481-й стрілецький полк 320-ї стрілецької дивізії. У цей час військові підрозділи вели бої з визволення Миколаївщини від гітлерівців. Знайдений документ був вручений батьку Григорію Васильовичу Анохіну, мешканцю с. Чалбаси Цюрупинського району Миколаївської області.

У справі з похованнями Жовтневого РВК Миколаївської області виявили список військовослужбовців, похованих на території Шевченківської сільської ради, де під № 5 значився рядовий Анохін Петро Григорович, 1924 р. н. (підтвердилася інформація «слідопитів»).

І пошуковий ланцюг замкнувся, долю 19-річного солдата Петра Анохіна встановлено, місце поховання знайдено. Правнучка отримає копії документів, а ми –втіху від того, що пам’ять про ще одного загиблого військовика буде «передана наступному поколінню»…