/

«Я, Гончар Вікторія, пишу від імені своєї матусі Ганни Охрімівни, 1938 р. н. Ми хочемо дізнатись про долю маминого батька і мого дідуся, який зник безвісти під час війни. У нас на згадку залишилось тільки два фото», – так розпочинався лист, що надійшов із м. Харків.

Наші запитувачки шукали інформацію про Охріма Антоновича Кривоноса, 1913 р. н., уродженця с. Сінне Богодухівського району Харківської області.

Хай яким щирим не було б наше бажання допомогти, за скупими біографічними відомостямими могли тільки реконструювати бойовий шлях військовослужбовця.

Охрім Кривонос у складі військ Західного фронту пройшов із боями від початку німецько-радянської війни до 1944 р. Був двічі поранений, нагороджений медаллю «За відвагу». Призваний до армії в червні 1941 р., він, імовірніше, був учасником оборонних боїв на території Білорусі, контрнаступу під час Московської битви 1941–1942 рр. та інших боїв на території Російської Федерації. Із кінця 1943 р. – початку 1944 р. брав участь у наступі на вітебському й оршанському напрямках і виході до східних районів Білорусі. У березні 1944 р. воював у складі 5-ї армії Західного фронту, а з 22 червня 1944 р. – у складі 3-го Білоруського фронту.

Наказом про нагородження особового складу 29-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї армії Західного фронту № 021 від 21 березня 1943 р. старший сержант Охрім Кривонос, командир 75-мм гармати 2-ї роти 339-го танкового батальйону 153-ї танкової бригади, був нагороджений медаллю «За відвагу». 20 березня 1943 р. у складі свого екіпажу військовик вів прицільний вогонь по противнику, знищивши за бій ворожий міномет, три ручних і один станковий кулемет і до 18 ворожих солдатів і офіцерів. Цей наказ і нагородний лист відважного солдата представлений на загальнодоступних Інтернет-ресурсах.

У музейному фонді знайдені ті документи, що шукали родичі О. Кривоноса, – оригінальне сповіщення про загибель бійця і корінець, виписаний до сповіщення.

Дідусь Вікторії Гончар і батько Ганни Охрімівни не зник безвісти. Він був поранений у боях на білоруській землі й помер від ран 10 липня 1944 р. Сповіщення надійшло з військової частини п/п № 36578 (359-го медсанбату). На жаль, назва населеного пункту, де похований військовослужбовець, написана нечітко. Родичі зможуть звернутися по допомогу до архівних установ, де зберігаються документи цих закладів, зокрема до Військово-медичного архіву Російської Федерації. Адже зазвичай загиблих і померлих від ран ховали на відведених для цього місцях, які зазначалися в документах медичних установ.

Нам все-таки вдалося відповісти на головне питання наших запитувачів, і ця відповідь є скромною даниною пам’яті тим, хто назавжди залишився на одному із полів Другої світової війни.