/

Часто до співробітників музею звертаються діти воїнів, загиблих під час війни, із проханням розшукати родичів, і ми докладаємо максимум зусиль, щоб установити долю розшукуваних. Ця праця не завжди увінчується успіхом, проте не цього разу.

На прохання доньки загиблого воїна Марії Семенівни Гаврилюк до музею надійшов запит Крижопільського районного військкомату Вінницької області з проханням надіслати копію сповіщення про загибель або будь-який інший документ про зниклого безвісти Семена Томовича Гаврилюка, уродженця с. Павлівка Крижопільського району.

У Документальному фонді про загиблих воїнів переданих до музею військкоматами Вінницької області матеріалів щодо бойового шляху військовослужбовця не було. Проте під час роботи із загальнодоступними Інтернет -ресурсами вдалося віднайти інформацію, яка стосувалася долі воїна.

Пошук ускладнювався через різне написання по батькові загиблого та вказаного місця його народження. Так, в іменних списках безповоротних втрат Крижопільського РВК червоноармієць був записаний як «Семен Хомович Гаврилюк, 1910 р.н., уродженець с. Павлівка Ободівського району Вінницької області». Воїн був зарахований зниклим безвісти в червні 1944р. Сповіщення з таким формулюванням отримала його дружина Євдокія Леонтіївна, яка проживала в цьому ж селі.

Крім того, була виявлена інформація про червоноармійця Семена Хомича Гаврилюка, того ж року народження і уродженця с. Павлівка, який 11 липня 1942р. потрапив у полон під Ворошиловградом (нині м. Луганськ). Ув’язнений перебував у шталазі VI С. У картці військовополоненого є запис про те, що бранець деякий час знаходився в таборі Алексисдорф, що належав до мережі таборів, які в сукупності позначалися як Шталаг VI-С/Z. Цей комплекс таборів був розташований поблизу с. Оберланген в Емсланді (північно-західна Німеччина) із штаб-квартирою в м. Батхорн.

Утримання в таборах було жахливим. «Трудовий ресурс радянського військовополоненого» був цинічно розрахований на п’ять місяців нелюдського існування. Один з очевидців згадував: «Робоча команда, яка складалася приблизно з кількох сотень людей, марширувала пішки з Алексисдорфу… Була зима, щойно випав сніг, а більшість бранців йшли босоніж. Одягнені вони були в легенькі тикові костюми. Величезна кількість військовополонених плачевно загинула в Алексисдорфі. Вони були майже роздягнуті, напівголодні, а працювати змушували до фізичного виснаження. Вони просто помирали від голоду».

Саме така жахлива доля спіткала й Семена Хомича Гаврилюка. Він загинув у полоні 15 червня 1944р. Похований на центральному кладовищі Гельзенкірхен-Бюр (Федеральна земля – Північний Рейн-Вестфалія, район Гельзенкірхен, вул. Immermannstaβe). У картці військовополоненого вказана дружина загиблого – Гаврилюк Євдокія, яка проживала у с. Павлівка Ободівського району.

Крім усього іншого, науковцями було встановлено, що Ободівський район, який зазначений у знайдених документах, на Вінничині не існує, нині він увійшов до складу Тростянецького району. Павлівська ж сільська рада Тростянецького району згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 05.02.1965р. передана до складу Крижопільського району. Таким чином, інформація із запиту Крижопільського районного військкомату Вінницької області співпала з даними з документів, знайдених музейниками. І все це стосувалося долі однієї людини, Семена Томовича Гаврилюка, який не зник безвісти, а помер страдницькою смертю й упокоєний на чужині.

Час невблаганно забирає у вічність можливості для з’ясування істини. Проте надія завжди є. І зараз, через 73 роки після загибелі рідної людини, донька таки дізнається про хресний шлях батька...