/

У 1941р. в с. Масівці Проскурівського (нині Хмельницького) району Кам’янець-Подільської (нині Хмельницької) області проживала родина Донцових. З початком німецько-радянської війни з родини Костянтина Донцова до лав Червоної армії були мобілізовані рідний брат Володимир та двоюрідний – Тилимон. Долі братів трагічні, обидва не повернулися з війни.

Багато поневірянь зазнала родина Донцових. Доля невеликої сім’ї Тилимона Устиновича Донцова, 1914р.н., типова для того часу. Батько пройшов випробування жорстокими боями. До 18 липня 1941р. територія області була окупована нацистами. Дружину Тилимона – Наталю – окупанти розлучили з трирічною дитиною, кинувши дівчинку напризволяще, а саму жінку погнали в неволю. За період окупації гітлерівці вивезли на примусові роботи до Райху понад 117 тис. мешканців області. Мати повернулася додому лише в 1946р. Їі донька вижала завдяки бабусі, що опікувалася дитиною в страшні роки війни. А батько з армії так і не повернувся. Мати знала, що чоловік загинув у Польщі. Проте науковці музею встановили, що рядовий 6-ї гвардійської стрілецької дивізії Тилимон Устинович Донцов загинув у бою 21 травня 1944р. й був похований у с. Шнирів Бродівського району Львівської області. У 1970-х рр. братське поховання із с. Шнирів було перенесене до Меморіального комплексу м. Броди Львівської області. Нині на одній з гранітних плит військового поховання «Скорботна мати» в м. Броди вибите його ім’я.

У музеї зберігаються 1 215 листів, датованих червнем – липнем 1941р., вивезених нацистами з Кам’янця-Подільського на самому початку німецько-радянської війни. Серед цих невідправлених кореспонденцій знаходився й лист Володимира Донцова до брата Костянтина, у якому він цікавиться долею двоюрідного брата Тилимона. Більшість авторів цих листів загинули, тому співробітники музею взяли на себе зобов’язання знайти адресатів і вручити їм невідправлені послання з 1941р.

Брати Донцови пійшли у вічність, проте їхні останні повідомлення дійдуть до адресата – Ніни Тилимонівни, яка отримає лист 1941р. від дядька Володимира та звістку про батька, що спочиває вічним сном в українській землі, бо в житті немає нічого випадкового…