/

Під час уведення документів Волинської області до Всеукраїнської електронної бази даних на загиблих та зниклих безвісти воїнів у роки Другої світової війни серед документального масиву науковці знайшли листування між службовцями обласного та Володимир-Волинського районного військкоматів щодо братського поховання у с. Видранка. У кореспонденціях з’ясовувалося, хто був похований у братській могилі вищезазначеного села. Обставини загибелі воїнів були невідомі. Під час спілкування з прикордонниками працівники райвійськкомату дізналися, що ще 1964р. на заставу завітав колишній прикордонник Георгій Рубілкін, який воював у цих місцях на початку німецько-радянської війни. Він розповів про бойових побратимів та їхні долі…

Працівники музею почали власне науково-документальне дослідження цих подій. У вересні 1939р. війська Українського фронту захопили територію, яка згідно з таємним протоколом пакту Молотова-Ріббентропа відходила до радянської сфери інтересів. На західноукраїнських теренах уже не існуючої Польської держави було утворено шість нових областей, зокрема Волинську. 22 червня 1941р. Волинська область однією з перших зазнала удару групи армій «Південь». До 8 липня 1941р. територія Волині була повністю окупована ворогом.

У с. Видранка Володимир-Волинського району Волинської області була розташована 3-тя прикордонна застава, яка входила до 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону Українського прикордонного округу. Саме цей загін охороняв територію від Устилуга до Сокаля – важливий напрям, який відкривав путь на Луцьк і далі на Київ, та входив до 150 км дільниці кордону.

З початком німецько-радянської війни, зранку 22 червня 1941р., гітлерівці почали переправлятися через річку Західний Буг. Старший лейтенант М. Максимов, начальник застави, був смертельно поранений у перші хвилини бою. Прикордонники зайняли оборону в блокгаузах і окопах, розташованих обабіч дороги, по якій рухалися гітлерівці. 24 воїни були озброєні рушницями, кількома автоматами та двома кулеметами. Вогонь було відкрито з усієї наявної стрілецької зброї, але противник підтягнув гармати і відкрив артилерійський вогонь. Артобстріл розтрощив ущент блокгауз, у якому загинув молодший політрук П. Киян. Командування заставою взяв на себе старшина Іван Пархоменко.

Народився Іван Іванович Пархоменко 1897р. у м. Запоріжжя в родині селянина. Після закінчення семирічки вступив до фабрично-заводського училища, де отримав спеціальність слюсаря. Працював на Запорізькому авіаційному заводі складальником двигунів, звідки призваний на військову службу. Закінчив школу молодших командирів, після чого був направлений на 3-тю прикордонну заставу 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону на посаду старшини.

Іван Пархоменко в критичні моменти бою особисто відкривав вогонь із кулемета, підтримуючи бойовий дух товаришів, з’являвся там, де було особливо небезпечно, кілька разів був поранений. Поруч з Іваном мужньо билися з гітлерівцями старший сержант Степан Юхименко та кулеметник Микола Колесов. Сили були нерівними. Протистояння не могло бути тривалим, оскільки у воїнів скінчилися набої. Опівдні загинули найактивніші захисники дільниці кордону: С. Юхименко, М. Козлов, Л. Бохмунов, М. Колесов. Більшість прикордонників мала поранення, багато загинуло. Над місцем бою нависла тиша. У двір зруйнованої застави в’їхала штабна машина із німецькими офіцерами. Зупинившись, вони стали оглядати місцевість. Коли з машини вийшло декілька офіцерів, поранений старшина Пархоменко встиг жбурнути останню гранату, вразивши противника. Зразу після цього його вбили. Тих, хто подавав ознаки життя, гітлерівці дострілювали. Тільки вночі із окопу ледь-ледь вибралися тяжко поранені Георгій Рубілкін і боєць Шеховцов. Із захисників застави тільки вони залишилися живими, завдяки допомозі місцевих жителів.

Імовірно, що саме на місцях оборонних боїв застави в кількох могилах було поховано загиблих прикордонників. Згідно з інформацією Книги Пам’яті України Іван Пархоменко був похований у м. Устилуг Володимир-Волинського району Волинської області. У 1960-х рр. було з’ясовано, що в братській могилі с. Видранка поховані 14 воїнів, серед них – Микола Колесов та Степан Юхименко. Після закінчення війні загиблим прикордонникам було встановлено пам’ятники.

Бої за визволення Волинської області від нацистів розпочалися 27 січня 1944р. в рамках Дніпровсько-Карпатської стратегічної наступальної операції. Остаточно область визволили майже через півроку бойових дій – 22 липня 1944р. в ході Львівсько-Сандомирської та Білоруської стратегічних наступальних операцій військ 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів. с. Видранка визволено від гітлерівців 20 липня 1944р.

У 1958р. Указом Президії Верховної Ради УРСР с. Видранка Володимир-Волинського району Волинської області перейменовано в с.Пархоменкове.

Прикордонній заставі Видранка 21 жовтня 1967р. присвоєно ім’я Івана Івановича Пархоменка. Нині це іменний відділ прикордонної служби Львівського прикордонного загону.