/

Для результативного пошуку відомостей про долю загиблого військовослужбовця ми чекаємо від Вас, наші шановні запитувачі, докладної персональної інформації, попереднього опрацювання загальнодоступних сайтів. На основі цього ми віднаходитимемо відсутню ланку в біографії розшукуваного.

Отримавши запит від Наталі Деревицької про долю її прадіда Івана Кіндратовича Іващенка, 1909 р. н., музейники пішли перевіреним шляхом: спочатку відстежили наявність матеріалів розшукуваного в Документальному фонді з обліку людських військових втрат України. В Іменному списку безповоротних втрат Чуднівського РВК Житомирської області, складеному в 1948 р. й нині викладеному на пошуковому порталі martyrology.org.ua, було знайдено запис про те, що І.К. Іващенко зарахований зниклим безвісти у квітні 1944 р.

Пані Наталя надіслала нам лист з історію родини. Її прадід народився й проживав у с. П’ятка Чуднівського району Житомирської області в багатодітній родині, де було п’ятеро дітей. Хлопчиком ріс без материнської ласки бо мати померла дуже рано. Батька, який був одноосібником, радянці звинуватили в куркульстві. Він був висланий, майно конфісковане та передане місцевому колгоспу. Прадід Іван був одружений з Онисією Захарівною Куницею, в шлюбі народилися шість дочок.

Далі знайшли інформацію на загальнодоступних сайтах, про яку повідомила запитувачка. Було виявлено два документи. З першого – Донесення № 11862 від 06.03.1948 р. Чуднівського РВК про безповоротні втрати – довідалися, що червоноармієць Іван Іващенко в лавах армії був підводним, призивався до війська в 1941 р. Згаданий військкомат вважав, що бійця можна рахувати зниклим безвісти від серпня 1941 р. Проте в резолюції, що була накладена Управлінням з обліку загиблого та зниклого безвісти рядового і сержантського складу (Російська Федерація, м. Москва), значилося: «…зник безвісти у квітні 1944 р.».

Річ у тому, що списки безповоротних втрат, які надходили від військкоматів до Москви, перевірялися за картотеками персональних втрат, зокрема картотеками військовополонених. У разі відсутності на розшукуваних інших даних документ повертався до військкомату із вказівкою видати родинам сповіщення про зникнення безвісти військовослужбовця з датою (місяць і рік), яка залежала від факту перебування родини бійця на окупованій території. Якщо рідні залишалися на загарбаній гітлерівцями території, військовик зараховувався зниклим безвісти через шість місяців після визволення населеного пункту, якщо перебували в тилу – через три місяці від дати останнього листа.

Родина І.К. Іващенка під час війни мешкала в с. П’ятка Чуднівського району Житомирської області. Нацистські війська вдерлися на терени області на початку липня 1941 р., і до 21 серпня Житомирщина була окупована. Її визволення розпочалося в листопаді 1943 р. в ході Київської наступальної операції. Проте в результаті контрнаступу нацистських військ більшість відвойованих населених пунктів були повторно окуповані. Остаточне вигнання гітлерівців із Житомирщини відбулося в грудні 1943 р. – січні 1944 р., с. П’ятка визволили 4 січня 1944 р.

З Іменного списку рядового і сержантського складу, померлих від ран і хвороб у госпіталях 40-ї армії від 20 до 30 жовтня 1943 р. ми довідалися, що червоноармієць 611-го артилерійського полку 40-ї армії Іван Кіндратович Іващенко, був поранений осколком у лівий колінний суглоб і помер від анаеробної інфекції 20 жовтня 1943 р. Первинне місце поховання полеглого: «…с. Яготин Київської області».

Саме в цей час у складних умовах відбувалося форсування Дніпра в смузі наступу Воронезького (від 20 жовтня – 1-го Українського) фронту. 22–23 вересня 1943 р. форсували річку в Букринському вигині передові частини 3-ї гвардійської танкової та 40-ї армій. Ворог засипав лівий берег снарядами і, здавалося, що підійти до річки буде неможливо. Люди переправлялися на правий берег Дніпра без належних засобів і підготовки, пливли на саморобних плотах, колодах…

Двічі ударне угруповання фронту, зосереджене на Букринському плацдармі, робило спроби наступу. І обидва рази невдало. Дорогою була ціна цих боїв. За підрахунками сучасних істориків на Букринському плацдармі загинуло понад 240 тис. бійців. Проте точна кількість безповоротних людських втрат досі невідома. До сьогодні говорять, що Київ було визволено з Лютізького плацдарму, але кров’ю Букрина.

Саме в цих боях Іван Іващенко зазнав поранення, яке виявилося смертельним. Відсутньою ланкою цієї історії були відомості про сучасне місцезнаходження могили бійця. В Облікових картках військових поховань Київської області під № з/п 82 був знайдений похований на Алеї Слави у м. Яготин Іван Кіндратович Іващенко, який загинув 20 жовтня 1943 р. Долю зниклого безвісти встановлено!

Саме з любові до діда-прадіда, до історії свого роду починається любов до рідної землі…