/

Останнім часом молодь виявляє неабиякий інтерес до свого коріння. Намагається дізнатися про долю своїх предків, з’ясувати, до якого роду-племені вони належать. До музею звертаються громадяни з різних країн із проханням установити, бойовий шлях, розшукати могилу або увічнити ім’я загиблих родичів.

Але це стосується переважно тих воїнів, які до призову на фронт встигли одружитися й мати дітей. Інакше проводиться пошук тих, хто був неодружений і чиї батьки давно вже померли. У кращому разі їх розшукують племінники чи далекі родичі. Або це відбувається так, як трапилося з Ольгою Костянтинівною Петичинською, яка загинула в роки Другої світової війни і місце поховання якої до сьогодні не встановлено.

Нещодавно до музею надійшов комплекс документів, які належали капітану медичної служби Ользі Костянтинівні Петичинській, 1920 р. н., уродженці м. Умань Київської (нині Черкаської) області. Її батьки проживали в м. Одесі. Документи та фото передали далекі родичі загиблої, вирішивши, що в музеї про них подбають краще, ніж будь-де.

Недосконалість обліку в роки війни призвела до того, що у біографічних відомостях молодої лікарки є суперечливі факти. Так, за одними документами О.К. Петичинська – військовий лікар 3-го рангу, призвана на фронт у 1942 р. Іркутським об’єднаним військкоматом, за іншими – у 1941 р. Запорізьким міським військкоматом. Воювала у складі 138-го окремого полку зв’язку та 82-го окремого саперного батальйону 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії. Ольга Петичинська з боями пройшла у складі військового підрозділу територією всієї України, брала участь у Бєлгородсько-Харківській, Київській, Львівсько-Сандомирській наступальних операціях, бойових діях на території Польщі. Капітан медичної служби впродовж 1942 – 1944 рр. обіймала посаду начальника полкового медичного пункту.

У боях за міста Чугуїв, Харків, Полтаву надала допомогу 170-ти воїнам. На полі бою поруч із санітарами, без їжі та сну, удень і вночі перев’язувала, зупиняла кровотечу, фіксувала перелами й десятками відправляла поранених із передової до госпіталю.

У нагородному листі до медалі «За бойові заслуги», яку отримала 8 серпня 1943 р., зазначено, що від початку бойових операцій військовий лікар Ольга Петичинська своєчасно надавала медичну допомогу військовикам. Під час нальоту ворожої авіації в районі с. Зибине Вовчанського району Харківської області самовіддано рятувала життя пораненим бійцям і командирам.

Турботливу лікарку любили та поважали в полку, для своїх батьків вона була «сонечком», яке зігрівало. Пішла з життя Ольга Петичинська 9 серпня 1944 р., перебуваючи на полі битви.

У цей день війська 9-го механізованого корпусу дістали наказ вийти на територію Польщі в район Галошице, Рудники, Зерники, Модлібожице. Військові підрозділи мали здійснити марш в умовах загрози авіаційного нальоту. Удень винищувачі противника, а вночі його бомбардувальники атакували на марші колону частин 9-го механізованого корпусу. Унаслідок авіанальоту загинуло 36 бійців, 54 поранено. У районі м. Іваниська загинув командир 229-го танкового полку підполковник Лев Рафаїлович Ломберг. Імовірно, що саме під час цих нальотів загинула і Ольга Петичинська.

У донесенні про безповоротні втрати 9-го механізованого корпусу від 26.08.1944 р. зафіксований факт загибелі О.К. Петичинської, похована вона була на центральній площі м. Іваниська Келецького воєводства Польщі.

Під час наукової обробки документів співробітники музею знову наштовхнулися на суперечливий момент. У списках радянських воїнів, які поховані на території Польщі, є прізвище загиблої, проте місце її поховання не вказано. Також вона значиться і в списках похованих на кладовищі воїнів радянської армії в с. Іваниська нинішнього Свентокшиського воєводства Польщі. Крім того, знайдено інформацію про те, що Ольга Костянтинівна Петичинська вважається похованою на військовій ділянці міського кладовища в м. Тернополі на вул. Микулинецькій.

У Книзі Пам’яті воїнів–євреїв та Книзі Пам’яті м. Одеси зазначено, що капітан медичної служби О.К. Петичинська загинула й похована на полі бою.

Отже, дотепер невідомо, де все-таки покоїться прах загиблої? Крім того, не вдалося знайти ім’я та по батькові матері, батька звали Костянтин Костянтинович, мешкали вони в Одесі, а документи О. Петичинської надійшли з м. Тернополя.

Будемо вдячні всім, хто має додаткову інформацію про Ольгу Костянтинівну Петичинську або її батьків! Про хід подальшого пошуку будемо інформуватимемо відвідувачів нашого сайту.