Ганна Миколаївна Охрій, торуючи пам’яттєвий шлях свого роду й розшукуючи інформацію про долю діда, Павла Ісаковича Костюка, 1905 р. н., звернулася по допомогу до співробітників музею.

Запитувачці було відомо, що родина діда (дружина Феодосія та двоє синів Василь і Микола) в 1941 р. перебувала в Сталінській (нині – Донецька) області, в м. Артемівськ (нині – м. Бахмут). Павло Костюк працював на залізниці. Після його призову до армії дружина з дітьми повернулася до рідного с. Моломолинці Кам’янець-Подільської (нині – Хмельницька) області. Жодної звістки або листа про долю батька родина не отримала, доки не надійшло повідомлення, що Павло Костюк зник безвісти.

Згадку про військовослужбовця, якого зарахували зниклим безвісти в квітні 1944 р., музейники відшукали в Іменному списку безповоротних втрат Меджибізького РВК Хмельницької області 1947 р. У загальнодоступних електронних базах у мережі Інтернет знайшли кілька цікавих зачіпок для дальшого пошуку відомостей про долю бійця. Поступово вимальовувався шлях зниклого безвісти…

Серед знайдених матеріалів увагу науковців привернула інформація з військово-пересильного пункту, через який пройшов Павло Ісакович Костюк, уродженець Кам’янець-Подільської області (збіг області). Проте дата народження бійця – 1902 р. – не збігалася. Знайдений військовик був призваний 27вересня 1941 р. Артемівським РВК (збіг РВК). Проте зазначалося, що цей РВК у Красноярському краї, що виявилося помилкою. Військовослужбовець перебував у 78-му запасному стрілецькому полку, вибув із військової частини 7 серпня 1942 р. в розташування штабу Ленінградського фронту (головна зачіпка – прив’язка до конкретного фронту).

Наступною ланкою пошуку став знайдений Акт від 1 червня 1943 р. про вручення медалей «За оборону Ленінграда» особовому складу 130-го окремого саперного батальйону, де серед нагороджених значився червоноармієць Павло Ісакович Костюк, сапер 1-ї роти.

Від 14 січня до 1 березня 1944 р. для розгрому німецької групи армій «Північ», повного зняття блокади з м. Ленінград (нині – м. Санкт-Петербург) і визволення Ленінградської області військами Ленінградського, Волховського й частиною сил 2-го Прибалтійського фронту проводилася Ленінградсько-Новгородська стратегічна наступальна операція. Учасниками цих боїв у складі військ Ленінградського фронту став особовий склад 85-ї та 86-ї стрілецьких дивізій.

У Донесенні № 12584 про безповоротні втрати 86-ї стрілецької дивізії від 26 лютого 1944 р. в переліку Іменного списку осіб рядового і сержантського складу, померлих від ран під час бойових дій від 19 до 27 січня 1944 р., було зазначено П.І. Костюка, червоноармійця 130-го окремого саперного батальйону 85-ї стрілецької дивізії, який був поранений 19 січня й 20 січня помер.

Первинним місцем поховання військовиків, померлих у госпіталі 14-го окремого медико-санітарного батальйону 86-ї стрілецької дивізії, було кладовище в с. Середня Рогатка Слуцького району Ленінградської області.

Серед похованих у цьому селі значився червоноармієць Іван Кирилович Тутов, 1917 р. н., який помер 19 січня 1944 р. в госпіталі 14-го окремого медико-санітарного батальйону. Нині він числиться серед похованих у братській могилі Чесменського військового кладовища в м. Санкт-Петербург. Цей факт свідчить про перепоховання загиблих військовослужбовців із с. Середня Рогатка до Чесменського військового кладовища.

Річ у тім, що відразу після війни, райвійськкомати країни мали розшукати та взяти на облік братські й індивідуальні могили загиблих бійців. Потім відбувалося перепоховання загиблих на облаштованих місцях у населених пунктах.

Нині в братських похованнях Чесменського військового кладовища значаться упокоєнними 1450 військовослужбовців, серед них 123– невідомі.

Встановлені факти дали змогу науковцям припустити, що прах розшукуваного Павла Костюка також перепоховано на Чесменському кладовищі в м. Санкт-Петербург, але до офіційних списків його прізвище не занесли.

Шлях зниклого безвісти військовослужбовця встановлено науковцями за конкретними документами. Родичі дізнаються, де похований їхній дід – Павло Ісакович Костюк. Водночас встановлено ще одне ім’я зі 123 невідомих військовослужбовців…

Земний уклін їм, нашим дідам-прадідам!