/

У травні 2018 р. до музею надійшов лист від Національного комітету Товариства Червоного Хреста України з повідомленням: «Відповідно до Вашого звернення № 678 від 13.09.2017 р. та нашого листа щодо встановлення місця поховання та увічнення пам’яті Петра Никифоровича Бойчука повідомляємо, що ми отримали таку інформацію з Польського Червоного Хреста: „Останки радянських воїнів, похованих на території міста Стальова Воля, після війни були ексгумовані та перезахоронені на радянський військовий цвинтар у м. Сандомєж, вул. Адама Міцкевича, воєводство Свентокшиське. З огляду на те, що прізвище загиблого Бойчука Петра Никифоровича, 1914 р. н., померлого 30.12.1944 р., не значилося в списку похованих на цвинтарі, його дані були внесені до реєстру: могила № 3, порядковий номер у реєстрі 15584. Отримана інформація повідомлена запитувачеві“».

Усього кілька рядків тексту, та за ними – величезна пошукова робота, яка проводилася кількома установами протягом семи років.

Навесні 2017 р. до музею звернувся Анатолій Петрович Коцур із проханням допомогти встановити місце поховання його діда Петра Никифоровича Бойчука, який загинув під час Другої світової війни і місце поховання якого родина розшукує вже понад 60 років. Крім цього, своє звернення запитувач підкріпив листуванням з усіма установами, до яких він звертався по допомогу.

Першого листа, родина одержала в 2011 р. від Чернівецької обласної організації Товариства Червоного Хреста України, у якому повідомлялося, що розшукуваний загинув 30 грудня 1944 р., похований у м. Стальова Воля Тарнобжезького воєводства Польщі, могила збережена. Серед документів була довідка Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації з підтвердженням цих відомостей.

Улітку 2012 р., керуючись отриманою інформацією про поховання, родичі загиблого відвідали м. Стальова Воля, проте знайти могилу діда не змогли.

Із 2013 р. до пошуку долучилися Національний музей історії України у Другій світовій війні, Товариство Червоного Хреста України, Польський Червоний Хрест та мерія м. Сандомира.

У липні 2013 р. Анатолій Петрович Коцур звернувся до Польського Червоного Хреста з проханням «…надати інформацію про те, чи збереглося поховання дідуся. Якщо воно перенесене в інше місто, то куди?».

У 2015 р. тривало листування з Товариством Червоного Хреста України та Польським Червоним Хрестом, які повідомили родині, що у випадку відсутності прізвища загиблого у списку похованих на відповідному військовому кладовищі польські фахівці звернуться з клопотанням до уряду воєводства про увічнення пам’яті полеглого.

Минав час, а відповіді від Польського Червоного Хреста все не було, і тоді родичі загиблого вирішили звернутися до музейних фахівців з проханням відшукати могилу діда.

Наукові співробітники доклали максимум зусиль, щоб зрушити з місця проблему, пов’язану зі встановленням місця поховання воїна. Вони провели пошук документів загиблого в Документальному фонді музею, Книзі Пам’яті України та в загальнодоступних базах полеглих воїнів, розміщених на Інтернет-ресурсах. Серед матеріалів Заставнівського РВК Чернівецької області, переданих на зберігання до Меморіального комплексу, знайшли сповіщення про загибель розшукуваного з відомою запитувачу інформацією, у якому місцем поховання Петра Бойчука значилася могила в м. Стальова Воля в Польщі. Проте, користуючись інформацією польських пошуковців-волонтерів, удалося встановити, що після війни всі поховання радянських військовослужбовців були перенесені з території м. Стальова Воля на військове кладовище м. Сандомеж/Сандомир. Однак у реєстрі цього некрополя прізвища Петра Никифоровича Бойчука також не було. Далі знову було звернення до фахівців Товариства Червоного Хреста України та Польщі.

І, нарешті, у квітні 2018 р. родина Коцурів змогла виконати заповіт бабусі та прохання батьків розшукати могилу діда – Петра Никифоровича Бойчука, який упокоєний на радянському військовому цвинтарі у м. Сандомеж у могилі № 3. Багатолітні пошуки успішно завершилися…