/

На календарі січень – перший зимовий місяць 2018р. За вікном то падає сніг, то зривається дощ. У робочій кімнаті тиша, лише чути, як «гудуть» комп’ютери. На адресу Меморіалу знову надійшов лист. Читаємо й зримо уявляємо стареньку жінку, на прохання якої написано звернення до музею. Перед очима відразу постає сільський дім, чистенька світлиця, на покуті – рушники, ікони, на стінах – портрети батьків, весільні світлини. У домі тепло, пахне духмяним зіллям…

«Звертаємося до Вас за допомогою! Знаємо, що у Вас багато роботи. Вибачте, будь ласка! Нашого діда Коротуна Артема Григоровича, 1909р.н., забрали на війну в 1939р. Наша мама Коротун Марія Артемівна, 1937р.н., була маленькою і про свого батька нічого не знає. Будь ласка, знайдіть про нього хоч що-небудь. Ми хочемо знати, де він загинув».

Місця, де вели бої радянські солдати знаходяться за тисячі й десятки тисяч кілометрів від рідної землі. Від самого початку створення радянської держави Червона армія брала участь у локальних війнах і збройних конфліктах у дев’ятьох країнах світу. Повсякчас серед учасників цих подій були військовослужбовці, призвані до лав армії з території України.

Науковцям відразу спала на думку так звана «зимова війна», розв’язана Радянським Союзом проти сусідньої Фінляндії, що тривала з 30 листопада 1939р. до 12 березня 1940р. Це була війна, яку вели частини і з’єднання Червоної армії, не знаючи театру бойових дій, не маючи відповідної спеціальної виучки, тактичної підготовки. Бої точилися у важкопрохідних заболочених лісах, в умовах бездоріжжя та суворого клімату (морози сягали 40 – 50 градусів), без належного екіпірування, зброї тощо. Втрати військовослужбовців Збройних сил Радянського Союзу в цій війні замовчувалися десятиріччями, бо вони були вражаючими. Значними були втрати в радянсько-фінляндській війні й вихідців з України.

Гортаючи Книги Пам’яті України «Полягли в снігах Суомі» про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за рубежем, музейники знайшли інформацію й про розшукуваного воїна, Артема Григоровича Коротуна, уродженця с. Журавлиха Ставищенського району Київської області, призваний до лав Червоної армії районним військкоматом, він учасник радянсько-фінляндської війни 1939 – 1940 рр.

У «зимовій війні» в Фінляндії брали участь дві стрілецькі дивізії, передислоковані з території України: 44-та Київського особливого округу та 70-та дивізія Одеського військового округу. Воїни 44-ї стрілецької дивізії загинули майже всі, 70-ї – зазнали відчутних втрат (командиром 70-ї стрілецької дивізії був М.П. Кирпонос).

7-ма армія, до складу якої входила дивізія, мала прорвати «лінію Маннергейма». З’єднання армії до середини грудня 1939р. вийшли до переднього краю цієї головної оборонної смуги фінів, однак подолати її з ходу не змогли. У тилу дивізії на колишніх фінських позиціях із дотами і дзотами, надовбами бійці і командири вдень і вночі відпрацьовували очікуваний штурм.

На світанку 11 лютого 1940р. радянські війська перейшли в наступ, у ході якого 17 лютого частини 70-ї стрілецької дивізії прорвалися до узбережжя Виборзької затоки. Були створені сприятливі умови для заходу в тил усього виборзького угруповання противника. Комдив М.П. Кирпонос вирішив для швидкого просування вперед здійснити марш-маневр по кризі Виборзької затоки.

23 лютого 1940р. розпочався льодовий похід, який тривав шість діб. Саме в цих боях 29 лютого 1940р. молодший командир А.Г. Коротун – командир відділення 68-го стрілецького полку 70-ї стрілецької дивізії 7-ї армії, загинув.

Головним силам дивізії вдалося обійти Виборзький укріпрайон і взяти під контроль шосе Виборзької затоки Виборг – Гельсінкі. 12 березня 1940р. прорив «лінії Маннергейма» було завершено. Цього дня був підписаний мирний договір між Радянським Союзом і Фінляндією, війну завершено.

Місця боїв і місця поховань радянських солдатів розміщені за тисячі, десятки тисяч кілометрів від рідної землі. Артем Григорович Коротун був похований на території Фінляндії в с. Ніємеля (нині це с. Медянка Виборзького району Ленінградської області, Російська Федерація). На жаль, чи є нині вказане поховання, науковці не знають, та долю воїна із с. Журавлиха Ставищенського району Київської області змогли реконструювати.

Вічна пам’ять відважному воїнові!