/

З плином часу тема Другої світової війни не стає менш болючою для українського народу. На перший погляд можна стверджувати, що вже начебто все сказано, все вивчено, все доведено. Але... Друга світова війна й сьогодні має багато білих плям у своїй історії. Донині дослідники надають нам нові й нові факти, відкривають маловідомі сторінки цієї жахливої трагедії. Українська земля, як ніяка інша, постраждала під час цих подій. Тисячі знищених міст і сіл, мільйони жертв, підірвана економіка – все це лягло важким тягарем на душу й плечі українського народу. Для неповторення таких подій у майбутньому необхідно зберегти пам’ять про її учасників як на загальнонаціональному, так і на родинному рівнях, що тісно взаємопов’язані.

Національна пам’ять про Другу світову війну є надзвичайно стабільною – вона практично не залежить від того, яка політична сила приходить до влади. Пам’ять народу, нації, особи зберігається і передається від покоління до покоління й за відсутності держаної підтримки.

Допомога у збереженні родинної пам’яті про війну – одне із завдань музею. Пріоритетним напрямком цієї діяльності є опрацювання тисяч запитів, які щороку надходять до установи, з проханням допомогти встановити долю батька, діда, прадіда, загиблих у роки війни. Звертаються родичі полеглих: діти, які не знали своїх батьків, онуки і правнуки загиблих, кому не байдужа історія власної родини.

«…Мій двоюрідний брат Касіян Іванович Конончук, народився у с. Мотарка Із’яславського району Кам’янець-Подільської області. Воював на фронті. У 1944 р. прийшла ⹂похоронка”. Мама Касіяна в 1945 р. померла, ⹂похоронка” зникла. Ми донині не знаємо, де Касіян загинув і де похований. З родини вже немає нікого крім мене, 90‑літнього старого. Дуже прошу Вас надати хоч якусь вісточку про мого брата. Рік його народження не пам’ятаю, тому що на час призову брата до армії мені було лише 13 років…» – пише у своєму зверненні мешканець с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області Павло Никифорович Конончук.

У результаті проведеної пошукової роботи музейники встановили, що розшукуваний Касіян Іванович Конончук, 1924 р. н., воював у складі 1281-го стрілецького полку 60-ї стрілецької дивізії 47-ї армії 1-го Білоруського фронту. Помер від ран 10 липня 1944 р.

На початку липня 1281-й стрілецький полк вів бої за визволення м. Ковеля Волинської області. 5 липня 1944 р. перед військами полку постало завдання – оволодіти південною частиною міста і, форсувавши р. Турію, повністю визволити місто від противника.

Запис про ці події є в журналі бойових дій 1281-го полку: «… уночі з 4 на 5 липня 1944 р. противник почав активно діяти в глибині своєї оборони на південній околиці Ковеля і далі по всьому місту, підриваючи залізничні колії, будинки та інші життєво важливі об’єкти. Ковель палав усю ніч. Над ранок активність ворога помітно зменшилася. Артилерійські та мінометні батареї ворог відвів на північні околиці міста, звідки поливав нещадним вогнем наступаючі радянські війська, прикриваючи відступ піхоти. Саперно-розвідувальні групи 1281-го полку під вогнем противника розмінували передній край фронту, що дало змогу перейти в наступ…».

Під час боїв за визволення Ковеля Касіян Іванович Конончук був поранений і 10 липня помер. Спочатку воїна поховали на цивільному кладовищі в с. Ворона Ковельського району. Після війни відбулося перепоховання воїнів із с. Ворона у братську могилу с. Білашів Ковельського району, де у списках полеглих під № з/п 67 значиться рядовий Касіян Іванович Конончук, загиблий 10.07.1944 р. Його прізвище також занесене до Списку воїнів, загиблих за звільнення м. Ковеля і Ковельського району в роки війни, який зберігається у музеї.

Друга світова війна давно закінчилась, але в серцях родичів загиблих воїнів вона не закінчиться доти, доки не будуть встановлені місця поховання й не буде увічнено імена Героїв, тому наш музей робить все можливе, щоб імена полеглих не зникли навіки.