/

«Знаю, що діда звали Яків Шруб, орієнтовний рік народження 1905–1910, призивався на фронт на початку війни з м. Павлоград, пропав безвісти в 1941 р. (або 1942 р.). Допоможіть з’ясувати долю мого дідуся».

Що далі, то частіше до Музею надходять листи з таким надзвичайно малим обсягом вихідних даних для проведення пошуку: по батькові – невідоме; рік народження – неконкретний; факт зарахування зниклим безвісти (на початку німецько-радянської війни!) надає мізерний шанс у встановленні відомостей про військову службу розшукуваного…

Запитувач пояснив, чому в його родині збереглося так мало інформації про дідуся, нагадавши про трагедію багатьох дітей, які залишались під час війни без батьків. З’ясувалося, що дружина Якова Шруба померла в 1941 р., а їхнього сина Івана (тобто батька автора листа), якому на той час було чотири чи п’ять рочків, відправили до дитячого будинку. «Він не мав змоги зберегти будь-які документи про свого батька (мого дідуся)», – зазначив онук.

Зазвичай перегляд архівних матеріалів за такими запитами завершується нульовим результатом. Проте науковці все одно ретельно опрацьовують кожне звернення з проханням з’ясувати бодай якісь дані про бійця, полеглого під час Другої світової, бо ж не раз стикалися із ситуаціями, про які можна сказати, що дива трапляються.

Серед матеріалів Павлоградського РВК було знайдено відразу два сповіщення про загибель Якова Федоровича Шруба, 1902 р. н., виписані наприкінці війни в 1945 р. на ім’я його доньки Віри Яківни. Згідно із записами в документах, воїн справді значився зарахованим зниклим безвісти в 1941 р., але при цьому було записано точну дату події – 28 листопада 1941 р. Пошуковці знають, що зазначена в облікових документах повна дата загибелі (зникнення безвісти) зазвичай відповідає реальності, але не завжди дає відповідь на запитання, де похований боєць.

Музейники «вхопилися» за дату й почали ретельний пошук, у результаті якого з’ясували, що Яків Федорович воював у складі 336-го стрілецького полку (далі – СП) 5-ї стрілецької дивізії (далі – СД), яка від 4 жовтня 1941 р. дислокувалась у районі м. Калінін (нині – м. Твер, РФ).

Згідно із записами журналу бойових дій: від 15 жовтня до початку грудня 1941 р. бійці цієї частини тримали оборону на західній околиці міста, прикриваючи від наступу німецьких військ напрям Завидово – Клин. 38 воїнів 336-го СП були обліковані як зниклі безвісти саме 28 листопада 1941 р., з них 24 – українці.

Музейники віднайшли також інформацію про те, що під час боїв у жовтні – грудні 1941 р. загиблих воїнів ховали стихійно на території м. Калінін і навколо нього, де перебували війська Червоної армії. Після вигнання гітлерівців із цих теренів тіла всіх полеглих і непохованих червоноармійців звозили до Волинського кладовища (сучасна адреса: РФ, м. Твер, вул. З. Коноплянникової) й хоронили в кількох могилах. У 1950-ті рр. всі останки були ексгумовані й перенесені до укрупнених братських могил.

У відповіді запитувачу надіслали копії двох «похоронок» і повідомили всю знайдену інформацію, зокрема й те, що на Волинському кладовищі нині покояться 1409 воїнів, із яких 381 невідомий. Імовірно, серед них і Яків Шруб, але довести це, на жаль, поки що неможливо.

Пошук і відновлення родинних зв’язків та збереження пам’яті про тих, хто пішов у засвіти, не мають строку давності, тому співробітники Музею продовжують свої дослідження й повертають із небуття імена воїнів Другої світової.