/

 «Минуле, якого давно немає, все одно лишається. Люди його тлумачать, усучаснюють, відштовхують, обожнюють… Ми його забуваємо, але воно не дає нам спокою. Чому? Можливо, тому що воно є частинкою нас самих», – написав у свій час німецький історик Йорн Рюзен.

Невипадково, нащадки сотень тисяч колишніх військовослужбовців Другої світової війни – тих, хто донині врахований «зниклими безвісти» і чиї долі «загубились» у тому  минулому, мають нагальну потребу з’ясувати істину та повернути імена цих «загублених» і «незнайдених» воїнів із небуття.

«На мого батька Георгія Миколайовича Грифа прийшло повідомлення, згідно з яким він зник безвісти. Проте мені, його сину, хотілося б знайти й побувати на його могилі. Мені  потрібно віддати данину пам’яті за наше мирне життя, яке було здобуте ціною життя наших батьків», – написав житель м. Чернівці.

Відпрацьовуючи цей запит, науковці зіштовхнулися з типовими перешкодами, які змушують «топтатися на місці» на шляху до встановлення істини. Так, в Іменному списку безповоротних утрат військовослужбовців Кіцманського РВК, складеному в лютому 1947 р.,  замість указаного прізвища значився «Георгій Миколайович Граф», в Алфавітній книзі обліку загиблих військовослужбовців указаного військкомату – «Георгій Миколайович Греф», а у мартиролозі «Книга Пам’яті України» по Чернівецькій області під прізвищем Георгія Миколайовича Грифа частково надавалися відомості, що стосувались іншого військовослужбовця із прізвищем Гриф, а саме Григорія Миколайовича, 1923 р. н., який залишився живим і був демобілізований у квітні 1947 р.

Неправильне написання персональних даних, зокрема однієї літери в прізвищі – лише частина тих помилок, які трапляються в архівних  матеріалах про воїнів Другої світової війни. Причиною цього ставали і неякісний облік, і звичайний «людський фактор».

Пошук інформації за цим запитом був досить складним, оскільки в усіх матеріалах щодо призваних / мобілізованих і загиблих / зниклих безвісти військовослужбовців цього військкомату значилося прізвище «Греф» і лише в запиті сина полеглого воїна й у мартиролозі «Книга Пам’яті України» фігурувало  прізвище «Гриф».

У таких випадках пошуковці намагаються знайти додаткові факти. Єдиним доказом того, що знайдений у музейному Документальному фонді про загиблих військовослужбовців Другої світової війни документ стосується саме розшукуваного нами воїна, могли бути персональні дані найближчого родича, ім’я якого зазначалося в облікових матеріалах загиблого. Запитувач, на жаль, не вказав цю додаткову інформацію, тому науковцям залишалося надати йому копію знайденого сповіщення про загибель Георгія Миколайовича Грефа, в якому містилися відомості щодо дати і місцевості, де з ним був утрачений зв’язок (пропав безвісти) – 19 вересня 1944 р., район передмістя м. Варшава (Польща).

Це сповіщення було виписане на ім’я не дружини воїна – Марії Яківни, а його тітки – Марії Тодорівни Алексевич (Алексеєвич), тому запитувачу необхідно було вже самостійно з’ясувати чи була в них родичка із таким ім’ям. Також, ураховуючи, що воїн був облікований як «зниклий безвісти» на території Польщі, автору запиту порадили звернутися до Служби розшуку Польського Червоного Хреста, де зберігається інформація про похованих / перепохованих загиблих бійців Червоної армії на їхній території.

Нині вже немає сенсу встановлювати імена тих, хто не з’ясував і не зіставив усю інформацію про цього воїна. Нам не відомі причини такої ситуації, тому не будемо нікого засуджувати. Завдання сучасних пошуковців – повертати із небуття імена загиблих / зниклих безвісти і забутих воїнів, для їхніх нащадків та нашої історії.