/

У більшості українських родин на згадку про своїх загиблих родичів під час Другої світової війни залишилися лише пожовклі світлини, окремі листи, папірці з військкоматів із трагічною звісткою про смерть рідної людини, а частіше – лише спогади…

Оксана Юріївна Ніколайчук із с. Колодисте, що на Черкащині, повідомила у своєму листі про свого дідуся, який все життя шукає свого загиблого батька – Фрола Софроновича Чарторійського.

Дідусь Оксани, коли був дитиною, запам’ятав лише, як забирали його батька люди зі зброєю. Більше ніхто його не бачив. У родині знали з військкомату, що Фрол Чарторійський перебував у Молдавії в 1944 р. Потім надійшло повідомлення, що він загинув. Ця звістка виявилася помилковою, проте лиха доля не оминула Фрола: з Німеччини надійшла похоронка про його загибель 14 січня 1945 р. Також дідусь пам’ятає, як надійшла посилка для матері від командира частини з Німеччини… Ось такий нехитрий спомин простої людини. Крім того, запитувачка повідомила про різні дати народження прадіда, які зустрічаються на пошукових порталах і різночитання його прізвища.

У музеї, на жаль, знайшли лише один запис в Алфавітній книзі безповоротних втрат Голованівського РВК Кіровоградської області про те, що сповіщення про загибель Фрола Чарторійського було вручене дружині 21 березня 1945 р.

На загальнодоступних сайтах науковці розшукали Список безповоротних втрат сержантського й рядового складу 94-ї гвардійської стрілецької дивізії № 0296 від 7 лютого 1945 р. У цьому документі значився червоноармієць 286-го гвардійського стрілецького полку 94-ї гвардійської стрілецької дивізії стрілець Фрол Черторинський, 1908 р. н., уродженець Голованівського району Одеської області. Призваний до лав армії Голованівським РВК у березні 1944 р.

94-та гвардійська стрілецька дивізія була сформована 23 квітня 1943 р. Упродовж 1943–1944 рр. особовий склад дивізії набував бойового досвіду в масштабних стратегічних операціях, боях з визволення Правобережної України, бойових діях на теренах іноземних держав.

На початку 1945 р. у складі 26-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту військовий підрозділ брав участь у Вісло-Одерській наступальній операції (12 січня – 3 лютого 1945 р.). Метою операції було розгромити ворожу групу армій «А», завершити визволення Польщі від окупації та створити умови для нанесення рішучого удару по Берліну.

Проти ночі 13 січня 1945 р., переправившись через р. Вісла, дивізія зайняла вихідні позиції для наступу. Уранці 14 січня після 25-хвилинного артилерійського обстрілу ворожих позицій, прорвавши сильно укріплену оборону противника, дивізія перейшла в наступ. До 9 години ранку було зайнято першу лінію ворожих траншей. За підтримки артилерійського й мінометного вогню, танків і самохідної артилерії, бойові підрозділи частини вийшли на запланований рубіж. Надвечір два полки дивізії – 283-й і 286-й – по льоду форсували р. Пилиця. Розвинувши наступ і ведучи бої з розширення своїх позицій на лівому березі річки, полки вночі 15 січня 1945 р. оволоділи кількома населеними пунктами Магнушевського плацдарму. Склад дивізії за ці два дні втратив 26 бійців убитими, 80 – пораненими. Таким був людський вимір цих боїв.

Серед загиблих 14 січня 1945 р. був Фрол Чарторійський. Похований на західному березі р. Пилиця в с. Подосі (нині Ломжинського повіту Підляського воєводства Польщі).

Сподіваємось, що знайдена нами інформація допоможе родичам у встановленні сучасного місцезнаходження могили розшукуваного. Це буде даниною світлої пам’яті Фрола Софроновича Чарторійського.