/

До музею звернувся киянин Микола Іванович Мостовенко з проханням допомогти встановити місце поховання дядька – Голодненка Олександра Самійловича.

Запитувачу було відомо про родича зовсім мало: що він був уродженцем с. Гвоздів Васильківського району Київської області, зник безвісти під Корсунем у 1944 р.

Науковці пішли відомим шляхом: спочатку віднайшли матеріали розшукуваного в Документальному фонді з обліку людських військових втрат України. Було знайдено сповіщення про загибель, згідно з яким Голодненко Олександр Самійлович загинув 31 січня 1944 р. Документ був адресований дружині – Ірині Костянтинівні, мешканці с. Гвоздів Васильківського району Київської області.

Крім того, із запису в Алфавітній книзі обліку загиблих воїнів Васильківського РВК вдалося встановити додаткову інформацію про військовослужбовця. Зокрема, стало відомо, що червоноармієць О.С. Голодненко, 1905 р. н., похований у с. Дачуки (так у документі) Корсуньського району. Такий район існував у Київській області до 1946 р. Потім він називався Корсунь-Шевченківським районом і до його складу входило с. Дацьки. У 1954 р. з утворенням Черкаської області, район увійшов до неї. Отже, з населеним пунктом, де був похований розшукуваний, визначилися.

Наступний крок пошуку – знайти інформацію, коли був призваний і яким військкоматом та де служив військовик. Гвоздів було визволено від гітлерівців 6 листопада 1943 р. Ймовірно, Олександр Голодненко був мобілізований до Червоної армії відразу після вигнання ворога.

На загальнодоступних сайтах було знайдено донесення № 25326 про безповоротні втрати 337-ї стрілецької дивізії від 6 травня 1944 р. У донесенні 1127-го стрілецького полку цієї дивізії значився червоноармієць Голодненко Олександр Самійлович, заряджаючий, який загинув 31 січня 1944 р.

У кінці 1943 р. – на початку 1944 р. дивізія у складі 27-ї армії 1-го Українського фронту брала участь у Київській та Житомирсько-Бердичівській наступальних операціях. 12 листопада 1943 р. бойові підрозділи дивізії взяли смт Черняхів (Черняхівського району Житомирської області), який двічі переходив із рук у руки. Лише 29 грудня населений пункт було відвойовано остаточно.

Жорстокими сутичками з ворогом розпочинався 1944 р., атаки бойових частин 337-ї стрілецької дивізії успіху не мали. Це пояснювалося сильним ворожим опором, слабкою підготовкою особового складу дивізії, відсутністю достатньої кількості снарядів і мін, а також тим, що до поповнення входила велика кількість погано підготовлених оточенців і полонених, яких відразу кидали в бій.

19 січня 1944 р. бойові підрозділи дивізії були підняті по тривозі й вирушили маршем на новий рубіж – Медвін – Богуслав Київської області. Крім того, треба було відрізати противнику пункти відходу в районі с. Вільховець. Упродовж січня ворог, утримуючи свої позиції, безперервно переходив у контратаки. 31 січня 1944 р. дивізія СС «Велика Німеччина» сім разів атакувала підрозділи дивізії. Саме цей день став останнім у житті Олександра Самійловича Голодненка.

У знайденій обліковій картці № 377 військового поховання у с. Дацьки Корсунь-Шевченківського району Черкаської області прізвища О.С. Голодненка у списках немає. Проте у переліку похованих військовослужбовців під № 17 значиться його однополчанин – рядовий Олексій Олексійович Контемиров, який загинув в один день із розшукуваним і був похований разом із ним в одній братській могилі.

Установлені факти дали підставу науковцям припустити, що прах рядового Олександра Самійловича Голодненка також покоїться в братській могилі с. Дацьки, але до офіційних списків його прізвище не внесено.

Для увічнення пам’яті загиблого ми порадили запитувачу звернутися до органів місцевої влади. Сподіваємось, що відповідь музею допоможе Миколі Івановичу Мостовенку в цій святій справі.