/

Широкомасштабна російсько-українська війна вирує на теренах нашої країни вже 463-й день, але розпочалась вона задовго до 24 лютого 2022 р… ще на початку 2014 р.

За всіма героїчними і трагічними епізодами цього періоду, зафіксованими й описаними сотнями вітчизняних і міжнародних ЗМІ, не припустимо втратити імена головних дійових осіб – мужніх захисників і захисниць України.

Сьогодні, у Міжнародний день захисту дітей, ми хочемо згадати про воїна, який врятував життя дитини. Рятуючи її, він віддав власне життя 1-го червня.

Із кольорового фото на нас дивиться чоловік у військовій формі зі щирою посмішкою та добрим поглядом – це Микола Володимирович Метлінський з позивним «Папай», старший сержант 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

Микола Метлінський народився 19 квітня 1970 р. в селищі Олександрівка на Кіровоградщині. У мирному житті – активіст Чигиринської ГО «Вільне Козацтво Холодного Яру», поціновувач рок-музики і мотоциклів, досвідчений байкер. У 2014 р. Миколу мобілізували до лав Збройних сил України. У 2014–2016 рр. – розвідник 55-ї артилерійської бригади, учасник боїв під Авдіївкою Донецької області. Після демобілізації повернувся до мирного життя, яке виявилось не довгим…

У 2016 р. його донька Ярослава вирішила підписати контракт із ЗСУ. Микола Володимирович підтримав її рішення і також повернувся до лав армії. Разом вони служили в 17-му окремому мотопіхотному батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Батько – командир відділення – головний сержант мотопіхотного взводу мотопіхотної роти, а донька – санінструктор.

25 травня 2018 р. о 5-й годині ранку поблизу с. Невельське Ясинуватського району Донецької області почався обстріл опорних пунктів українських захисників. Ворожі танки відкрили вогонь по позиціях батальйону. Мабуть, Микола Володимирович бачив снаряд, що летів у його напрямку, бо встиг прикрити своїм тілом від вибуху доньку Ярославу, яка опинилася поруч… Її життя було врятоване, але сам Микола Метлінський зазнав важкого осколкового поранення голови.

У той же день військовим гелікоптером їх обох доставили до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Дівчину швидко «поставили на ноги», а за життя Миколи Володимировича лікарі боролися майже тиждень.  Було зроблено декілька складних операцій. 1 червня 2018 р. реаніматологи запускали серце бійця чотири рази, але врятувати його не вдалося.

У день похорон сотні мешканців м. Кропивницького прийшли на Алею почесних воїнських поховань Рівнянського кладовища, щоб провести в останню путь воїна-земляка Миколу Метлінського.

На молебні за загиблим Єпископ Кропивницький і Голованівський Марк сказав: «Це той випадок, коли батько вдруге дав життя своїй донці. Подумайте лише: останні хвилини життя й про що в них думає батько – захистити дитину. Це тяжкий вибір: віддати життя за свою дитину чи хоронити її. Шкода, що наш народ живе у такому виборі і за життя доводиться платити дорогу ціну».

Упродовж дев’яти років війни на захисті нашої країни стоять найкращі та небайдужі до майбутнього України люди. Ми чекаємо на повернення живими кожного з них і закарбовуємо в пам’яті імена полеглих.

Миколі Метлінському назавжди 48 років.

Згідно з Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 р., «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», Микола Володимирович Метлінський нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).