Російсько-українська війна, яка вирує на нашій українській землі від 2014 р., відсунула на другий план пріоритетність висвітлення подій і жахів Другої світової. Та водночас вона змусила зрозуміти важливість збереження пам’яті про кожного українського воїна, який віддав своє життя в боротьбі з ворогом чи то в 1941–1945рр., чи то у 2014–2023 рр., загострила бажання боротьби зі статусом «зник безвісти», що веде до забуття.

Наче відлуння далекого дзвону нагадали про себе події, що сталися 82 роки тому. На початку квітня 2023 р. на території Гомельської області (Білорусь) місцеві пошуковці, серед яких Олександр Снитко, виявили останки вісьмох бійців, які загинули на початку німецько-радянської війни – в липні 1941 р. Серед них – наш земляк Іларіон Андрійович Потій, 1906 р. н. Його змогли ідентифікувати завдяки збереженому запису в  солдатському медальйоні (названому в народі «смертник»). На пожовтілому папірці олівцем було зазначено військкомат, який мобілізував воїна, –  Талалаївський РВК Сумської області, – а також ім’я та адресу проживання дружини: Ганна Костянтинівна, с. Слобідка Талалаївського району Сумської області.

Згідно з документами Талалаївського військкомату, які нині зберігаються в Музеї, а також матеріалами Державного архіву Сумської області й загальнодоступними Інтернет-ресурсами, Іларіон Андрійович Потій народився 25 березня 1906 р. у с. Гаврилівка Роменського повіту в родині козаків Андрія Омеляновича і Наталії Тихонівни Потій. У цьому населеному пункті, який від 1931 р. до 2016 р. мав назву Гришине (Талалаївського району), мешкало багато родичів на прізвище Потій. Співробітники Музею з’ясували, що від 1904 р. до 1907 р. у селі народилися щонайменше 19 двоюрідних та троюрідних братів і сестер Іларіона, більшість із яких через кілька десятків років також будуть мобілізовані Талалаївським РВК на фронти Другої світової війни, а їхні імена – записані у сповіщення про загибель та Іменні списки зниклих безвісти військовослужбовців, як імена адресатів і полеглих…  Серед документів про загибель Талалаївського РВК ми знайшли відомості про більш ніж 15 воїнів на прізвище Потій, які майже всі зараховані зниклими безвісти.  

Ще до початку німецько-радянської війни Іларіон Андрійович із дружиною оселився в с. Слобідка Талалаївського району, який у той період входив до Сумської, а пізніше був розділений і введений частково до складу Чернігівської області. Село Слобідка опинилося в Чернігівській області, а с. Гришине (Гаврилівка) – в Сумській. Як наслідок – інформація про призваних одним Талалаївським військкоматом виявилася розпорошеною між різними військовими установами.

В Іменному списку безповоротних втрат згаданого військкомату було знайдено запис про розшукуваного Потія Іларіона Андрійовича, згідно з яким бійця зарахували як зниклого безвісти в грудні 1943 р. Невідомо, чи отримала його дружина ці відомості, оскільки даних про інформування родичів не знайдено.

У традиції нашого народу є таке неписане правило: для упокоєння душі й гідного перепоховання полеглого на церемонії прощання має бути хоча б один кровний родич, нехай найвіддаленіший, нехай по лінії троюрідних дідусів. Але в цій історії доля змилувалася над душею загиблого бійця. Завдяки спільним діям пошуковців і небайдужих громадян було знайдено рідну доньку полеглого воїна Лідію, яка нині живе у м. Суми!

Нехай кожен українець – і живий, і загиблий – повертається додому, на рідну землю, до славної України.