Багатьом відоме прислів’я: «Війна завершена лише тоді, коли похований останній солдат». Проте є  безліч випадків, коли воїн давно вже спочиває в конкретному місці, а родичі не мають про це інформації і шукають його надалі.

«Розшукую могилу батька своєї бабусі, який загинув у Другій світовій війні. ЗЕЛІНСЬКИЙ Богдан Максимович. У 1986 р. його пошуками займалася донька. Тепер шукаю я – онука», – з такими словами звернулася до музейників запитувачка.

Авторка листа розповіла також, що раніше її родина зверталася до Служби розшуку Червоного Хреста, звідки надійшла відповідь про наявність відомостей щодо місця поховання воїна зі схожими особовими даними. Для остаточного підтвердження того, що вказана інформація стосується саме родича запитувачів, необхідно було надіслати документ про рік народження загиблого або будь-які інші додаткові факти про нього.

У Документальному фонді з обліку людських військових утрат співробітники знайшли сповіщення про загибель бійця Війська Польського Зелінського Богдана Максимовича, який поліг 27 квітня 1945 р. й був похований у с. Могольц, район Ротенбург (Німеччина). У документі не було записів про рік народження воїна, проте дані про військову частину, в якій він служив, і місце первісного захоронення збігалися з відомостями Червоного Хреста. Водночас було незрозуміло, чому Служба розшуку ЧХ зазначила  місцем його поховання м. Згожелець (Польща)?!

Почавши шукати зазначений у сповіщенні населений пункт, ми з’ясували, що маленьке поселення Могольц (нім. –  Moholz) стало частиною німецького м. Ніскі (нім. Niesky), розташованого неподалік кордону з Польщею. Але як могила бійця потрапила до Польщі?

Пошуковцям Музею відомо, що в повоєнні роки відбувалися масові перезахоронення загиблих військових з одиночних та окремо розміщених могил (у полях, лісах, біля доріг тощо) до спільних братських поховань у найближчому населеному пункті. Проте така практика проводилася в межах району або області.

Дослідивши, що розшукуваний воїн служив у 2-й армії Війська Польського, музейники почали розшуки пов’язаних із цим угрупованням меморіальних місць. Почали з м. Згожелець (пол. Zgorzelec), про яке повідомила Служба Розшуку ЧХ у листі до родичів Богдана Зелінського.

З’ясувалося, що в 1946–1947 рр. відповідно до наказу головнокомандувача Війська Польського генерал-лейтенанта Міхала Ролі-Жимерського від 16 червня 1945 р. останки солдатів 1-ї та 2-ї армій Війська Польського, полеглих при переправі через р. Одер та Ниса-Лужицька й загиблих у Берлінській операції, які залишалися на території Німеччини, були ексгумовані й перепоховані на спеціально створених кладовищах у Польщі: у м. Згожелець  (нині – Нижньосілезьке воєводство) – останки вояків 2-ї армії,у с. Секерки та м. Щецин (нині – Західнопоморське воєводство) – 1-ї армії.  

На військовому цвинтарі м. Згожелець покояться 3420 полеглих воїнів 2-ї армії Війська Польського, серед яких було багато уродженців українських міст і сіл. Їхні поховання перебувають під охороною та опікою польської державної адміністрації. У 1978 р. на території цвинтаря був установлений пам’ятник: скульптурне зображення орла, що мирно сидить на прикордонному стовпі, як символ охоронця спокою полеглих воїнів.

Тепер стали зрозумілими не тільки обставини поховання розшукуваного бійця саме в Польщі, а й справжнє ставлення польського уряду до увічнення пам’яті воїнів своєї армії. Водночас, на відміну від українців,  поляків та народів більшості країн світу, нинішнє керівництво армії росії ставиться до власних військових як до цифр статики, змушуючи їх гинути за божевільні бажання тиранів та залишаючи гнити в чужій землі забутими і зганьбленими.

Музей пишається тим, що стоїть на захисті збереження пам’яті про воїнів різних часів, які віддали свої життя за свободу та незалежність України, й зберігає унікальний Документальний фонд, який може розповісти про долі багатьох бійців.