МУЗЕЙ. ПАМ’ЯТЬ. ПОШУК
МУЗЕЙ
ПАМ’ЯТЬ
ПОШУК
Людські історії
«Їх кинули без зброї на передову…»

До музею звернулася Наталія Василівна Красіліч із с. Нечаєве Шполянського району Черкаської області з проханням допомогти встановити долю чи місце поховання свого прадіда Петра Павловича Таргоні.

Родині було відомо, що Петро Павлович зник безвісти, проте сам документ про його долю не зберігся.

Пошук виявився результативним: науковці знайшли оригінальне сповіщення про загибель розшукуваного, облікову картку братського поховання, а також інформацію в Книзі Пам’яті Житомирської області.

Визволення Житомирщини від гітлерівців розпочалося в листопаді 1943 р. під час Київської наступальної операції військ 1-го Українського фронту. До середини листопада деякі райони області були визволені від ворога. Проте унаслідок контрнаступу нацистських військ більшість населених пунктів цих районів були повторно окуповані. Остаточне визволення Житомирщини відбулося у грудні 1943 р. – січні 1944 р. У цих боях брала участь 69-та механізована бригада в складі 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту.

Петро Павлович Таргоня, 1907 р. н., уродженець с. Дідківці Чуднівського району Житомирської області, був призваний до армії разом зі своїми односельцями після визволення села (4 січня 1944 р.) одним із польових військкоматів 1-го Українського фронту й направлений до 2-го механізованого стрілецького батальйону 69-ї механізованої бригади. Недовгою була його фронтова біографія, часу на підготовку було занадто мало.

З 8 лютого 1944 р. розпочалося перегрупування сил 1-го Українського фронту. 69-та механізована бригада здійснила марш за маршрутом Бердичів – Шепетівка – Славута – Острог – Білогір’я. Загальна протяжність маршруту складала 230 км. Перший значний перепочинок відбувся в м. Полонне.

Почалася підготовка до нової наступальної операції – Проскурівсько-Чернівецької. На початку березня 1944 р. 69-та механізована бригада отримала завдання розгорнути бойові дії в напрямку населених пунктів: Теофіополь, Базалія, Купель, Проскурів.

Уранці 4 березня 1944 р. бойові підрозділи бригади розпочали наступ у складі першого ешелону сил 9-го механізованого корпусу. Цей день став останнім у житті 37-річного Петра Таргоні. Сусід розповідав родичам, що їх кинули без належної підготовки і зброї на передову. Після бою він нічого не знав про свого товариша.

У документі про загибель військовослужбовця, який надійшов до Чуднівсько-Любарського ОРВК, зазначено, що Петро Павлович Таргоня був убитий 4 березня 1944 р. і похований у с. Соснівка Ляховецького (нині Білогірського) району Кам’янець-Подільської (нині Хмельницької) області. У фондовій колекції музею зберігалася й облікова картка братського поховання в с. Соснівка, де під № 18 значився П.П. Таргоня.

Фронт пройшов по всій території України. Ні відступаючі, ні наступаючі війська обох сторін не берегли цю землю і її людей від вогню військової зброї. Україна втратила в боях до 3,5 млн осіб. Це були представники найбільш здорової, дієздатної частини населення країни. Це були наші батьки, діди і прадіди…


Warning: file_get_contents(https://vbz.martyrology.org.ua/footer/footer.php): failed to open stream: HTTP request failed! HTTP/1.1 503 Service Unavailable in /home/martyr/vbz.martyrology.org.ua/return/render_article.php on line 140