МУЗЕЙ. ПАМ’ЯТЬ. ПОШУК
МУЗЕЙ
ПАМ’ЯТЬ
ПОШУК
Людські історії
Довгий пошук

«Мама завжди казала, що батько пропав безвісти, а я тішила себе думкою, що він скоро до мене повернеться…» Із листа Антоніни Яківни Ятчук із Волині

Запити про пошук загиблих воїнів у роки минулої війни приходять щодня, робота однотипна, одні й ті самі запитання: де воював, де загинув, де похований? Здавалось би, можна звикнути, збайдужіти. Але листи наших дописувачів – відверті, емоційні, нетерплячі змушують кожного разу знайти необхідну інформацію. Особливо, коли людина веде пошук майже всі 70 повоєнних років.

«Допоможіть на старості літ зустрітися хоча б з могилою мого батька, якого я так чекала з війни і довго не могла повірити в його смерть., – так емоційно закінчувався лист від запитувачки з Волині Антоніни Яківни Ятчук.

Вона просила встановити місце поховання батька Якова Юрійовича Мельничука, 1913 р.н., із с. Вулька-Любитовська Ковельського району Волинської області. Про батька жінка знала, що був призваний до Червоної армії в квітні 1944 р. Ковельським РВК і пропав безвісти у вересні 1944 р. Крім того, дописувачка наголошувала на тому, що похоронку отримувала тітка, яка проживала у м. Ковель.

Під час пошуку відомостей у загальнодоступній електронній базі загиблих воїнів про долю червоноармійця Я. Мельничука  було знайдено донесення Ковельського РВК 1946 р., в якому крім звання, прізвища, ім’я, по батькові загиблого, року народження, дати й місця призову, знаходився номер польової пошти військової частини воїна. Інформація про підрозділ, у якому служив воїн під час свого зникнення, – один із ключових критеріїв пошуку, у разі відсутності інших даних за персоналією загиблого. За допомогою довідкової літератури, спогадів та архівних джерел можна встановити географію бойових дій й провести пошук, залучаючи додаткові джерела інформації. І в цьому випадку науковим співробітникам вдалося з’ясувати, що бійці, які були призвані Ковельським РВК навесні 1944 р., направлялися до військових частин, які брали участь у боях на території Латвії. Розшукуваний нами Яків Мельничук воював у складі 59-го гвардійського стрілецького полку 21-ї гвардійської стрілецької дивізії 100-го стрілецького корпусу 3-ї ударної армії 2-го Прибалтійського фронту. Саме в цей час ішли упорні бої за вихід до Балтійського узбережжя. За даними об’єднаної електронної бази загиблих воїнів, у серпні – вересні 1944 р. 59-й гвардійський стрілецький полк воював у районі с. Ерглі (Ergli) Ерглійського району Латвії. Військовослужбовці, які загинули в цих боях на території Мадонського району, були поховані в населених пунктах Каньті, Стаудені, Плоцені, Пантеї та інших. Сукупність виявленої інформації допомогла реконструювати події напередодні смерті воїна. Встановити точне місце поховання бійця не вдалося, але віднайдена інформація дозволяє стверджувати, що Яків Юрійович Мельничук не зник і не пропав безслідно, а загинув у вересні 1944 р. у жорстоких боях на латвійській землі. Крім того, в джерельному фонді Музею була знайдена копія сповіщення про загибель розшукуваного та, згідно з Іменним списком безповоротних втрат Ковельського РВК, було з’ясовано, що печальну звістку про загибель Мельничука Я.Ю. отримала його дружина.

Сподіваємося, що розшукана науковцями Музею інформація дозволить Антоніні Яківні знайти на схилі літ душевний спокій.