/

Прошу уточнити, чи було перепоховання загиблого сержанта – навідника Олександра Єрастова, який загинув на території Харківської області 10 серпня 1943 р.

Улітку 1943 р. 6-та гвардійська повітрянодесантна дивізія брала участь у битві на Курській дузі (5 липня – 23 серпня 1943 р.). З метою зриву великого наступу німецьких військ та створення сприятливих умов для контрнаступу воїни дивізії стояли на смерть в оборонних боях на Бєлгород-Курському напрямку в районі Прохорівки. Потім у складі 5-ї гвардійської армії Воронезького фронту брали участь у Бєлгород-Харківській наступальній операції.

У цих боях 10 серпня 1943 р. загинув гвардії сержант Олександр Васильович Єрастов, 1924 р.н., уродженець Башкирської АРСР, призваний на фронт Єрмекєєвським РВК.

Із проханням посприяти у встановленні місця поховання чи перепоховання близького родича до Музею звернулася Наталія Володимирівна Єрастова з Республіки Башкортостан (Російська Федерація). Запитувачці було відомо, що загиблого воїна було поховано у братській могилі в гаю у 500м на північно-західній околиці с. Коти Золочівського району Харківської області.

Музейників чекала непроста робота зі встановлення місця саме перепоховання загиблого воїна. Це вони зрозумілим, як тільки з’ясувалося, що у 1941–1945 рр. існувало два населених пункти із назвою «Коти», що в сучасному довіднику адміністративно-територіального устрою України не значаться. Найбільш складними в пошуковій роботі є ті області, де вигнання гітлерівців відбувалося в кілька етапів, на території яких відбувалися різномасштабні операції (Харківська область саме до таких і належить). Крім того, багато населених пунктів зникло з карти України з різних причин: зняття з обліку як неіснуючих, затоплення водосховищами, відселення тощо.

Науковці з’ясували, що два населених пункти з назвою «Коти», що нині не існують, розташовувались по сусідству в Золочівському та Дергачівському районах Харківської області. Серед документів про загиблих воїнів, похованих на території вказаних районів, розшукуваного не знайшли. Вирішили шукати однополчан полеглого О. Єрастова, які загинули приблизно в ті ж серпневі дні 1943 р. і були поховані поблизу с. Коти. У результаті кропіткої роботи були знайдені персональні відомості дев’яти військовослужбовців, бойових побратимів розшукуваного (гв. старший сержант Михайло Гаврилович Стуканов, 1917 р.н.; гв. сержанти Гаврило Васильович Кузнецов, 1907 р.н.; Іван Данилович Савелов, 1910 р.н.; гв. молодший сержант Наум (Насум) Дмитрович Князєв, 1924 р.н.; гв. рядові Павло Степанович Акимов, 1906 р.н., Микола Васильович Олексієв; Андрій Іванович Скворцов, 1902 р.н.; Муллагалі Султанович Султанов, 1900 (1897) р.н.; Микола Васильович Притков, 1912 р.н.). Усі вони, згідно з донесенням № 36504 від 18 вересня 1943 р., загинули 10 серпня 1943 р. й були поховані в одній могилі з Олександром  Єрастовим.

Під час пошуку була встановлена важлива деталь для визначення сучасного місця поховання розшукуваного. Бойових побратимів гв. сержанта О. Єрастова знайшли в списку воїнського поховання с. Сластине (у 1957 р. село змінило статус на селище міського типу) Дергачівського району Харківської області. Ймовірно, після війни останки воїнів, полеглих під час Другої світової війни, перепоховали із зниклих сіл (зокрема й із с. Коти) в братське поховання до селища Сластине.

Установлені факти дали науковцям підстави припустити, що гв. сержант Олександр Єрастов покоїться у братській могилі смт Сластине, однак до офіційних списків його прізвище не занесено.

Науковий колектив Музею, який створює Зведену базу військових поховань періоду Другої світової війни на території України, глибоко усвідомлює потребу в дотриманні ритуалів поховання й догляду за могилами загиблих, а ще більше – у збереженні пам’яті про захисників своєї Вітчизни. Тому на підставі проведеного пошуку прізвище Олександра Васильовича Єрастова внесене до вищезазначеної бази.