/

«Помилки минулого потрібно виправляти сьогодні, інакше завтра – вони знов постануть перед суспільством», – так кажуть ті, хто повертає з небуття імена забутих та «викреслених» з історії воїнів. Їх називають просто – пошуковці.

Улітку 2015 р. під час проведення воєнно-пошукової розвідки на місцях колишніх боїв на території Карелії були підняті останки багатьох невідомих воїнів, загиблих у 1944 р. На жаль, не в кожного загиблого був солдатський медальйон, утім на одягу одного з полеглих була прикріплена медаль «За бойові заслуги», з якої розпочався пошук імені цього безіменного солдата.

Із Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації надійшла відповідь, що ця медаль була вручена 4 березня 1944 р. гвардії молодшому сержанту Олексію Гавриловичу Ковальчуку, 1910 р.н. Він воював у складі 68-го окремого гвардійського винищувального протитанкового дивізіону 63-ї гвардійської стрілецької дивізії. Із донесення про безповоротні втрати цієї частини дізналися про дату та місце загибелі гв. молодшого сержанта Олексія Ковальчука, а також дізналися, що він був уродженцем Київської області. Однак, зазначена в документі воєнного часу інформація, не відповідала дійсності. Населеного пункту «Коломино», в якому начебто народився й проживав до війни загиблий, а також «Коженського» військкомату, яким був призваний на фронт, на території Київській області ніколи не існувало.

Установити адресу родичів, яких запрошують на церемонію перепоховання загиблого, не вдалося. Олексія Ковальчука разом з іншими полеглими однополчанами урочисто поховали на військовому меморіалі «Петровка», розташованому за 2 км від с. Красний Холм Виборзького району Ленінградської області.

На початку 2016 р. члени пошуково-патріотичної Асоціації громадських організацій «Вітчизна» звернулися до науковців Музею з проханням допомогти розшукати членів родини Олексія Гавриловича Ковальчука, аби передати інформацію про останнє місце упокою воїна та його нагороду.

Музейники встановили правильну назву села, де народився розшукуваний: с. Колонщина у складі Макарівського району Київської області. Під час пошуку інформації про бійця з’явилося багато запитань. Яким чином його призвали з території Київської області в 1942 р., якщо в 1941 р. вона була повністю окупована? Де знаходився «Коженський» військкомат і чи був такий взагалі в Україні?

Ретельний аналіз показав, що, незважаючи на існування в Київській області населених пунктів зі схожою назвою («с. Коженика», «с. Кожанка») району з відповідним найменуванням не існувало. Мешканці цих сіл призивалися на військову службу іншими військкоматами – Білоцерківським і Фастівським. Крім того з’ясували, що так званий «Коженський» РВК значився майже в кожній області України – у Харківській, Сталінській (нині Донецька), Полтавській, в м. Києві, а також на інших територіях СРСР. Насправді такий військкомат існував – у Комі АРСР… Зіставлення даних по призову більшості військовослужбовців «Коженським РВК» у 1942 та на початку 1943 рр. дало змогу припустити, що цей військкомат – своєрідний шифр для позначення призваних із таборів або спецпоселень. Наразі такий висновок є припущенням, проте саме так можна пояснити відсутність родини Олексія Ковальчука в місці його народження та проживання – у с. Колонщина.

Керівництво Колонщинської сільської ради та старожили села, з якими зв’язалися музейники, відгукнулися на розшуки членів сім’ї свого співвітчизника. У районній газеті було надруковано оголошення про пошук, підняті усі місцеві архіви. У результаті було з’ясовано, що колись у цьому селі дійсно мешкала жінка з родини Ковальчуків, утім нині в живих нікого немає…

Голова сільради та адміністрація місцевої школи, у якій створено краєзнавчий музей історії с. Колонщина, звернулися до Музею з проханням передати до села всю знайдену інформацію про загиблого Олексія Ковальчука. Відновлення й збереження пам’яті про долю кожного мешканця рідної землі – символічних коренів власної історії – допоможе нащадкам у майбутньому з повагою ставитися до минулого свого рідного краю.