/

…Звертаємося з проханням провести роботу з виявлення з-поміж матеріалів Документального фонду з обліку людських військових втрат України додаткових даних стосовно загиблого…

Серед офіційних установ, які регулярно звертаються з проханнями про допомогу до Музею, – Управління благоустрою територій та комунального обслуговування Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Саме запит цієї установи став для науковців черговою загадкою з багатьма невідомими.

Еркін Мурсалімов із селища Атасу Жана-Аркінського району Карагандинської області запитував про місце поховання та увічнення пам’яті батька, який загинув у 1944 р. на території Україні.

Синові було відомо дуже мало про долю рідної людини: батько – учасник радянсько-фінляндської та Другої світової воєн, загинув. Сповіщення про це надійшло в 1944 р. Родина знала номер польової пошти, напевно, додому надходили листи з фронту…

У результаті науково-документального пошуку науковцям Музею вдалося встановити, що рядовий Акмахан Мурсалімов, 1913 р.н., уродженець Карагандинської області, був призваний на фронт Жана-Аркінським РВК. Воював у складі 51-ї гвардійської танкової бригади 6-го гвардійського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. Бригада відзначилася в листопаді 1943 р. в боях за м. Фастів під час Київської наступальної операції (03–13.11.1943 р.) Відважний воїн загинув у бою 12 березня 1944 р. під час проведення Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції. 13 березня 1944 р. рядовий Акмахан Мурсалімов був похований у братській могилі с. Шаровечка Чорноострівського району Кам’янець-Подільської області (з 1954 р. – Хмельницького району Хмельницької області).

Після війни з метою упорядкування та благоустрою воїнських поховань частину індивідуальних та окремо розташованих могил бійців, загиблих під час Другої світової війни, перенесли до найближчих великих населених пунктів. Так останки воїнів із братського поховання с. Шаровечка були перепоховані до с. Мацьківці Хмельницького району Хмельницької області.

З-поміж документів щодо військових поховань Хмельницького району музейними співробітниками в Мацьківському воїнському похованні було знайдено ім’я та по батькові розшукуваного, яке помилково було записане як «Мурсалієв Акмет», замість Мурсалімов Акмахан. Крім того, у списку похованих значилися однополчани розшукуваного, які загинули в березневих боях 1944 р. (рядовий Ромадін Іван Андрійович, 1906 р.н., старший сержант Норбаєв Хараіт, 1924 р.н., старший сержант Нуралієв Мусульман, 1917 р.н., старший сержант Харченко Іван Дем’янович, 1925 р.н., та інші). Пошук завершився. У справі № 2 «Поховання» додатково зазначено: «Центр с. Мацьківці, біля клубу»…

Військові меморіали, на жаль, з’являлися не на честь загиблих воїнів, а на славу перемоги, що була здобута тими втратами. Поблизу головної вулиці, клубу, школи встановлювали обеліски зі списком чоловіків і юнаків, які вже не повернуться додому орати поля чи вирощувати сади, не побачать своїх дітей. І не переймалися тим, що треба розшукати і сповістити родини загиблих і перепохованих воїнів.

Але людина зі своїм неосяжним всесвітом значно більша за будь-яку війну. Багатьох воїнів, яким не судилося повернутися із фронтів Другої світової, і досі чекають і розшукують їхні рідні, а пекучій біль безповоротної втрати успадкували нащадки, які продовжать, затамувавши подих, хай там що, шукати.