/

Черговий запит, який надійшов до музею, стосувався долі Никифора Михайловича Бельмаса, уродженця с. Петриківки Петриківського району Дніпропетровської області.

Нині це село відоме як в Україні, так і поза її межами декоративним розписом. У багатьох регіонах нашої країни було прийнято вкривати стіни домівок та побутові речі яскравим розписом. Однак саме походження петриківського розпису пов’язують з козацтвом і заселенням Дніпропетровщини вихідцями з Полтавщини, Слобожанщини та Поділля. Втім, с. Петриківка – це не лише осердя талановитих майстрів, а й працьовитих трударів і хоробрих вояків.

Наша історія про бойовий шлях Никифора Михайловича Бельмаса, кавалера ордена Вітчизняної війни ІІ ст.

Під час Другої світової війни агресорові вдалося окупувати всю територію Дніпропетровщини до кінця жовтня 1941 р. Визволення області від нацистів було пов’язане з великим літнім наступом Червоної армії в 1943 р. та історичною битвою за Дніпро.

8 вересня 1943 р. з’єднання Південно-Західного фронту (з 20 жовтня – 3-го Українського) і Степового (з 20 жовтня – 2-го Українського) фронтів під час Донбаської наступальної операції розпочали бої на території Дніпропетровської області. 25 вересня 1943 р. було визволено с. Петриківка Петриківського району, 25 жовтня 1943 р. – м. Дніпропетровськ (нині – Дніпро) і Дніпродзержинськ (нині – Кам’янське). Повністю завершила визволення території Дніпропетровщини від гітлерівських окупантів у березні 1944 р. Нікопольсько-Криворізька наступальна операція 3-го і 4-го Українських фронтів із ліквідації ворожого плацдарму на лівому березі р. Дніпро.

Никифор Бельмас, 1913 р. н., був призваний до армії на початку листопада 1943 р., пройшов підготовку в запасному стрілецькому полку. І вже з 21 листопада 1943 р. він – у складі діючої армії, стрілець стрілецької роти 1177-го стрілецького полку 337-ї гвардійської стрілецької дивізії. Важко давався бойовий досвід: через поранення, численні сутички з ворогом, сотні й тисячі здоланих кілометрів фронтових шляхів.

337-ма стрілецька дивізія (2-го формування) була створена відповідно до постанови ДКО № 2114 від 28 липня 1942 р. в Північно-Кавказькому військовому окрузі в м. Моздок. Пройшла важкими дорогами війни від 1942 до 1945 р.

Із серпня 1943 р. воювала у складі Воронізького, 1-го, 2-го та 3-го Українських фронтів. Брала участь у боях на території України – Бєлгородсько-Харківській операції, відзначилася під час визволення м. Лубни. Вела бої з розширення Букринського плацдарму на р. Дніпро, у Київській наступальній та оборонній операціях. Навесні 1944 р. визволяла від ворога територію Черкащини під час Корсунь-Шевченківської битви та Умансько-Ботошанської наступальної операції, переслідуючи противника, дивізія форсувала р. Горна, Тикич, Південний Буг, пройшла з боями 280 км. Наприкінці літа 1944 р. форсувала р. Дністер, брала участь у прориві німецько-румунського фронту в районі м. Ясси, чим завершилося вигнання нацистських окупантів із Молдавії та виведенням Румунії з війни. У кінці вересня – жовтні 1944 р. війська дивізії у складі 27-ї армії 2-го Українського фронту вийшли на територію Югославії та румунсько-угорський кордон.

До середини жовтня 1944 р. було розгромлено противника на дебреценському і сегедському напрямках, очищено від гітлерівців угорський лівий берег р. Тиса. Крім того, перед військами було поставлене завдання допомогти 4-му Українському фронту в розгромі східно-карпатського угруповання противника, оволодінні районом Ужгород – Мукачеве та активному наступі вглиб Чехії.

У багатьох із цих подій безпосередню участь брав Никифор Бельмас, мужній чоловік, він не ховався за спинами бойових побратимів, тричі був поранений.

У бою 9 грудня 1944 р. за с. Варбо Мішкольського повіту (нині Боршод-Абауй-Земплен медьє Угорщина) першим піднявся в атаку, своїм прикладом захопив бійців підрозділу. У результаті активних дій військової частини вдалося оволодіти цим населеним пунктом.

У нагородному листі, підписаному 26 грудня 1944 р. Героєм Радянського Союзу гвардії полковником Тарасом Павловичем Горобцем – командиром 337-ї гвардійської стрілецької дивізії, зазначено, що Никифор Михайлович Бельмас гідний нагородження орденом Вітчизняної війни ІІ ст.

Сподіваємося, що наш герой встиг отримати нагороду, бо 18 січня 1945 р. він помер від поранення в 421-му окремому медсанбаті 337-ї гвардійської стрілецької дивізії й був похований на південному узліссі с. Пінцина Чехословаччини (нині – округ Лученець Банськобистрицького краю Словаччини).

15 місяців вдалося пройти військовими шляхами 32-річному Никифору Михайловичу Бельмасу з Дніпропетровщини.

Ми хотіли донести цією історією, що переможцями у війні були не лише ті, хто дійшов до Відня, Берліна, Праги, ай ті, що хоробро воювали і загинули на шляху до них...