/

У нашій практиці пошуку інформації про загиблих зустрічалися різні випадки. Зазвичай запитувачі звертаються з надією, що в Музеї є вичерпна інформація від народження до загибелі бійця. Проте у джерельному фонді більшість зібраних документів засвідчують лише смерть воїна, без точної інформації про обставини загибелі та місце поховання військовика. Часто документи на загиблого відсутні або ж є лише інформація з друкованих джерел. Саме так сталося з Михайлом Семеновичем Орленком, 1922 р. н., уродженцем м. Києва. Його розшукувала пані Марина, для якої він був рідним братом свекра.

Свої пошуки жінка розпочала ще в 2010 р. Під час відвідин музейного майстер-класу «Шукаю солдата» у 2015 р. було з’ясовано, що в документальному фонді людських військових утрат на загиблого є лише інформація з Книги Пам’яті України. На підставі запису з друкованого мартирологу персональні дані про М. Орленка були занесені до електронної бази загиблих по м. Київ.

Із початком німецько-радянської війни Михайло Орленко був призваний до Червоної армії Жовтневим (нині – Солом’янський) РВК столиці України. Службу проходив в інженерних частинах. У 1942 р. – рядовий, на початок 1944 р. – єфрейтор 14-го армійського інженерного батальйону 40-ї армії з 20 жовтня 1943 р. 1-го Українського, а з березня 1944 р. 2-го Українського фронту. Учасник боїв на території Воронезької області Росії, де за успішні дії під час відновлення переправи через р. Воронеж був нагороджений медаллю «За відвагу». У бойових діях на теренах України в 1943 р. досвідчений боєць брав участь у забезпечені успішного форсування р. Дніпро поблизу м. Київ. На території Правобережної України та Молдови він не раз виконував завдання з мінування, розмінування і наведення переправ через р. Буг, Дністер, Прут, Серет та ін. За сміливість, самовіддану працю і зразкове виконання завдань командування в червні 1944 р. нагороджений орденом Червоної Зірки.

Із липня 1944 р. єфрейтор Михайло Орленко – сапер 55-ї інженерно-саперної бригади 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту, учасник боїв на території Тернопільської та Львівської областей. 30 жовтня 1944 р. відважний воїн загинув на території Польщі під час форсування р. Вісла. Похоронений у с. Низини Свентокшиського воєводства Польщі.

Роками Марина Орленко вела пошуки сучасного місця розташування могили свого родича. У 2019 р. вона дізналася про перенесення останків загиблого до могили № 31 кладовища м. Стопниця Свентокшиського воєводства. Проте прізвища розшукуваного там не зазначено. Завдяки наполегливим зусиллям жінці вдалося встановити пам’ятну табличку біля знайденої могили свого родича.

Історією свого пошуку пані Марина поділилася в соціальній мережі Facebook. Музей зі свого боку доповнив персональні відомості про загиблого. Зараз інформація про Михайла Орленка розміщена на пошуковому порталі.

Не полишайте пошук могили загиблого! Успіху досягає лише наполегливий. Це доводить приклад Марина Орленко.