/

«Я мешкаю в Німеччині і нещодавно на місцевому цвинтарі у м. Райнбек, що поблизу м. Гамбург, побачила захоронення 36 військовополонених і цивільних осіб часів Другої світової війни. За іменами можна було зрозуміти, що серед похованих також є українці…» – так почалася історія з листа, що надійшов у Музей від Яни Хардер.

Дописувачка повідомила, що від адміністрації кладовища вона дізналася про 12 осіб, які можуть бути українцями. Не зупинившись на цьому, пані Яна після успішної транслітерації на музейному мартирологу знайшла відомості про Устима Виглядовського, персональні дані якого, хоч і з помилками, співпадали з похованим військовополоненим на місцевому цвинтарі в м. Райнбек (земля Шлезвіг-Гольштейн, Федеративна Республіка Німеччина).

За музейними матеріалами, документами з відкритих джерел та завдяки інформації таких небайдужих людей, як Яна Хардер, ми змогли написати біографію загиблого українського військовополоненого Устима Виглядовського, а додаткову інформацію та документи розмістити на музейному порталі.

У результаті проведення Житомирсько-Бердичівської наступальної операції у грудні 1943 р. – січні 1944 р. відбулося остаточне визволення Житомирської області від гітлерівців. Селами краю відразу прокотилася хвиля мобілізації. Устим Іларіонович Виглядовський, 1896 р. н., уродженець с. Юрівка Любарського району Житомирської області, був призваний до Червоної армії за тиждень після звільнення села – 16 січня 1944 р. Недовгим був військовий вишкіл майже 50-річного селянина, бо з картки військовополоненого, знайденої у відкритих джерелах, ми дізналися, що 10 березня 1944 р. він потрапив у полон. Зареєстрований у шталазі Х В під № 169204, витримав майже рік випробувань. На підконтрольній нацистам території військовий полон означав трудову експлуатацію. 15 вересня 1944 р. Устим Виглядовський переведений до м. Глінде (поруч із м. Гамбург), де працював на складі. 3 березня 1945 р. він загинув внаслідок нещасного випадку. Похований в індивідуальній могилі на цвинтарі в м. Райнбек, земля Шлезвіг-Гольштейн, Федеративна Республіка Німеччина.

У Музеї зберігається сповіщення про загибель У.І. Виглядовського в німецькому полоні, вручене дружині в 1948 р. Адже «похоронка» з формулюванням «загинув у полоні» з’явилася в Радянському Союзі вже після війни. Утім, у цих сповіщеннях не було ані назви табору, ані місця його розташування, проте точна дата смерті вказувала на існування достовірної інформації про долю загиблого військовополоненого. Відсутність потрібної інформації позбавляла родичів права знати місце останнього притулку батька, чоловіка, сина чи брата та вклонитися йому.

Ідентифікація українців, які загинули в полоні під час війни, дослідження їхніх доль, встановлення місць їхнього захоронення є актуальними проблемами, адже виділивши українських військовополонених із загальної кількості бранців із Радянського Союзу, ми наголошуємо на тому факті, що значна кількість цих жертв війни були саме з України.

Кожен із мільйонів людей, втягнутих у Другу світову війну, мав свою унікальну історію, яку варто досліджувати і знати…