/

Початок німецько-радянської війни через недолугу військову доктрину СРСР був особливо трагічним. Ворожа розвідка перед нападом на Радянський Союз добре орієнтувалася, де є стратегічні промислові та військові об’єкти, зокрема аеродроми. Саме вони зазнали нищівних авіаційних ударів у перші години війни. За свідченнями вітчизняних дослідників, на аеродромах України тоді був знищений 1181 літак. Найменших збитків зазнала авіація далекої дії, однак надалі їхні втрати були великі, адже їй довелося виконувати непритаманні завдання: літати без супроводу винищувачів, вступати в повітряні бої, що призводило до втрати літаків, а найтрагічніше – членів екіпажів. Доля багатьох із них невідома й донині або ж наявні дані не відповідають дійсності.

Про розшуки одного із загиблих літаків ДБ-3 повідомив пошуковець ВГО «Закінчимо війну» Борис Дученко. До нього звернулася 82-річна Маргарита Пивовар, яка нині проживає в Німеччині, із проханням встановити місце загибелі літака, командиром якого був її батько – Віталій Павлович Пивовар.

Віталій Пивовар народився 8 грудня 1913 р. Молодий хлопець у 1930-х рр. розпочав свій трудовий шлях на київському заводі «Більшовик». Юнак із задоволенням брав участь у художній самодіяльності заводу. З 1935 р. Віталій – курсант Першої військової школи льотчиків ім. А.Ф. М’ясникова (з 1938 р. – Качинська військова авіаційна школа) у поселенні Кача м. Севастополь. Після закінчення навчання Віталій Пивовар одружився. 27 травня 1939 р. у подружжя народилася донька Маргарита.

Молодий старшина проходив службу в далекобомбардувальній авіації, зокрема в частині, яка базувалася в м. Моніно Московської області. Був учасником радянсько-польської (17 вересня – 6 жовтня1939 р.) та радянсько-фінляндської (30 листопада 1939 р. – 13 березня 1940 р.) війн. Від 5 листопада 1940 р. – лейтенант, командир літака 21-го важкобомбардувального авіаційного полку 22-ї авіаційної дивізії. Полк базувався в м. Саки в Криму.

Із початком німецько-радянської війни 22-га авіадивізія була підпорядкована командуванню далекобомбардувальної авіації, основним завданням якої було нанесення бомбових ударів по скупченнях ворожих угрупувань та стратегічних об’єктах. Усі екіпажі 21-го важкобомбардувального полку здійснювали бойові вильоти на західний кордон України та в Румунії з перших днів війни. 27 червня 1941 р. група із трьох радянських бомбардувальників потрапила під обстріл у районі м. Сокаль Львівської області. Згідно з фронтовим донесенням, літак Віталія Пивовара був збитий, увесь екіпаж, який складався з чотирьох осіб, загинув. Збиті були також ще два бомбардувальники із цієї ж ланки.

Родина молодого лейтенанта, отримавши трагічну звістку, переїхала до батьків дружини в м. Калінін (Російська Федерація). У 1944 р. в зв’язку з тяжкою хворобою дружини малолітню доньку Маргариту забрали батьки Віталія до м. Київ.

Пошуки місця загибелі літака Борис Дученко розпочав саме із Львівської області. Завдяки наполегливій роботі вдалося встановити, що бойова машина лейтенанта В. Пивовара та дві інші були підбиті в районі м. Сокаль (Львівська область). Утім, упали літаки на території сусіднього, Іваничівського, району Волинської області. На сьогодні проводиться підготовча робота щодо розкопок на місці падіння збитих бомбардувальників.

Донька загиблого льотчика Віталія Пивовара передала до Музею фотокартки свого батька та його товаришів по службі. Ці яскраві світлини займуть належне місце в музейній колекції.

Пошуковцю Борису Дученку вдалося встановити імена всіх членів екіпажу В. Пивовара. Серед льотчиків був іще один українець – Іван Халявкін, рідних якого також вдалося відшукати. Та про цю історію розповімо наступного разу…