/

Кожна епоха має символи здобутків і трагедій, що відбувалися в той час. Однією з найболючіших тем ХХ ст. стала доля радянських військовополонених під час Другої світової війни. Музей акумулює персональні історії бранців, встановлює місця їх загибелі та поховання.

«Прошу увічнити пам’ять загиблого» – такими словами розпочинався черговий запит до Музею від Надії Василевич. Жінці вдалося встановити, що рідний брат її дідуся Олексій Леонтійович Кравченко, 1918 р. н., уродженець с. Мощенка Городнянського району Чернігівської області, загинув у полоні. Було встановлено, що в Музеї документів розшукуваного немає. Олексій Кравченко, на відміну від свого брата Олександра, не був зазначений також і в Книзі Пам’яті України по Чернігівській області.

У картці військовополоненого з відкритих джерел зазначалося, що військовик потрапив у полон 2 вересня 1941 р. під м. Ленінград, опинився в шталазі № 336. Загинув 4 квітня 1942 р., первинне місце поховання – м. Каунас (також відоме як Ковно), Литва. Із цього документа також дізналися, що напередодні війни Олексій Кравченко був студентом, а з початку війни – санітаром 237-ї стрілецької дивізії. Підрозділ зазнав великих утрат у бойових діях 1941 р.

Табір для військовополонених шталаг № 336, куди потрапив боєць, розташовувався в м. Каунас. У його складі було 7 місць утримання військовополонених. Табір проіснував із липня 1941 р. до жовтня 1943 р. Первинним місцем перебування бранців у 1941 р. був 6-й форт, який згодом став табірним лазаретом. Свідки з місцевих мешканців переказували, що спочатку більшість військовополонених форту жили просто неба в рову, деякі – в неопалюваних, сирих і темних казематах. Годували полонених сирим буряком, картопляним лушпинням та іншими харчовими відходами, про хліб і сіль навіть згадувати не приходилося. Місцевому населенню під загрозою смерті заборонялося надавати будь-яку допомогу полоненим.

Голод, холод, непосильна праця, швидко виснажували організм бранців. Вони масово вмирали. Із вересня 1941 р. до липня 1942 р. до табірної лікарні потрапило 36 473 військовика, з них 13 936 померли. Усього в шталазі № 336 загинуло біля 35 тис. військовополонених, серед них і Олексій Кравченко з Чернігівщини.

У пошуках могили свого родича запитувачка зверталася до різних установ, утім довідалася, що на місці захоронення військовополонених шталагу № 336 з 6-го форту є меморіал із пам’ятною стелою, проте могильних плит із поіменними списками похованих у братський могилі немає.

На підставі запиту, інформації з різних установ і картки військовополоненого персональні відомості Олексія Леонтійовича Кравченка, уродженця с. Мощенка Городнянського району Чернігівської області, будуть внесені до Всеукраїнської електронної бази загиблих. Адже ідентифікація українців, які загинули в полоні, та вшанування пам’яті цих жертв війни є одним із завдань колективу Музею.