/

Уперше у своїй пошуковій роботі ми натрапили на «похоронку» з виправленими персональними даними загиблого військовослужбовця. Нам, які не жили в той час, важко уявити, що могло статися на війні й до чого призводять помилки в документах.

Здавалося б, звичайний запит. Правнук полеглого Андрій Антинескул/Антонескул із Миколаївської області звернувся з клопотанням до Червоного Хреста України по допомогу в увічненні пам’яті прадіда. Музей надав копії наявних документів.

У Книзі Пам’яті України Миколаївської області знайшли відомості про старшину Антонескула Луку Андрійовича, 1910 р. н., з Миколаївщини, який загинув у бою 19 березня 1945 р. Похований у м. Ландсберг (м. Гожув-над-Вартою, нині – м. Гожув-Великопольський, Польща).

Проте у знайденому сповіщенні про загибель військовослужбовця, який помер від ран 19 березня 1945 р. й похований у м. Ландсберг, значився старшина 257-го стрілецького полку 183-ї стрілецької дивізії Антоневський Леонід Опанасович, відповідно й адресата вказано було з тим самим прізвищем. Також старшина «Антоневський», був зазначений у Донесенні про безповоротні втрати шпиталів польового евакопункту № 15 за № 0836 від 30 березня 1945 р., знайденому на загальнодоступних електронних ресурсах. Водночас персональні відомості (крім прізвища) дружини, а також адреса збігалися з місцем проживання вказаного в запиті правнука розшукуваного.

Родина лишилася без годувальника, внаслідок плутанини в документах дітей позбавили грошових виплат, які мали величезне значення для родини в той голодний час.

Бойовий шлях військовослужбовця Луки Антонескула у складі 183-ї стрілецької дивізії пролягав Правобережною Україною, Карпатами, Польщею. Мабуть, 34-річний чоловік був вправним солдатом, бо за рік війни став старшиною. Зазнав смертельного поранення під час Моравсько-Остравської наступальної операції, що розпочалася 10 березня 1945 р. невдалим наступом. За вісім днів напружених боїв військові підрозділи, у складі яких була й 183-тя стрілецька дивізія, просунулися в глиб оборони противника лише на 6–12 км. Завдання, поставлене перед військами, залишилося невиконаним, що було наслідком прорахунків і помилок в організації наступу. Але за це заплатили своїм життям солдати…

Лише в 1951 р. судове визначення поставило крапку в прикрій плутанині в документах. На підставі судового рішення було визнано, що Антонескул Лука Андрійович і Антоневський Леонід Опанасович (як у сповіщенні) є однією особою. У документи внесли виправлення. Удові Вірі Гаврилівні поновили грошові допомоги на трьох дітей. Серед них був і дід нашого запитувача.

Загиблий у 1945 р. Лука Андрійович Антонескул лежить у Польщі на кладовищі в м. Гожув-Великопольський, утім, підписаний як Леонід Опанасович Антоневський…