МУЗЕЙ. ПАМ’ЯТЬ. ПОШУК
МУЗЕЙ
ПАМ’ЯТЬ
ПОШУК
Людські історії
Доля в’язня шталагу Х D (310) Вітцендорф

До Музею по допомогу в пошуку інформації та документів про свого родича звернувся Юрій Стахов із м. Хмільник, що на Вінниччині.

Відомості про долю прадіда були мізерними: Дудник Павло Вікентійович народився в с. Соколова Хмільницького району Вінницької області в 1910 р. Удома його чекала дружина Кароліна Павлівна та донька Ганна, яка досі сподівається отримати звістку про батька. Мобілізований у 1941 р., з війни не повернувся…

Історія кожної людини – як ненаписана книга. Усе почалося з одного документа – сповіщення про загибель розшукуваного, що надійшло Хмільницькому РВК із Управління з обліку втрат загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу 20 вересня 1947 р.

Павло Дудник загинув у німецькому полоні 15 вересня 1941 р. Яких тортур він зазнав, у якому пеклі знаходився, що так рано пішов із життя?

Із картки військовополоненого дізналися про це страшне місце – шталаг Х D (310) Вітцендорф (Wietzendorf). Павло Дудник потрапив у полон 29 червня 1941 р. під м. Кременець, що на Тернопільщині.

Для військовослужбовців Червоної армії, які потрапили до полону, була створена особлива організаційна структура для того, щоб виокремити їх із загальної кількості бранців з інших держав. Щодо цієї категорії полонених діяв закон ідеологічного неприйняття більшовизму й геноциду слов’янських народів. Саме тому серед військовополонених із Радянського Союзу жертв було найбільше.

Від початку квітня 1941 р. для війни проти Радянського Союзу були обладнані додаткові шталаги та офлаги, які отримали особливу серію номерів – від 301-го до 398-го (не суцільні). 12 таборів були обладнані на військових полігонах у самому німецькому Райху. Зокрема, у Люнебурзькій пустоші Вермахт спорудив 3 табори для радянських військовополонених: шталаг ХІ С (311) Берген-Бельзен, шталаг ХІ D (321) Ербке і шталаг Х D (310) Вітцендорф. Там мали розмістити від 20 тис. до 50 тис. полонених.

У травні – червні 1941 р. на окраїні полігону Мунстер був створений шталаг Х D (310) Вітцендорф. Перших військовополонених привезли сюди в липні 1941 р. Умови життя були страшними, тому й смертність була високою. Бранців тримали просто неба на лісній ділянці, обнесеній колючим дротом. Спочатку на цій території не було облаштованих приміщень, люди без реманенту рили собі землянки, щоб сховатися від дощу й вітру. Вони помирали від катастрофічних гігієнічних умов, голоду, холоду, «селекції», яку проводили підрозділи СС, епідемій тощо.

Уже через два с половиною місяці з початку німецько-радянської війни Павла Дудника не було в живих, адже шталаг Х D (310) – це місце загибелі великої кількості радянських бранців, які стали жертвами війни. Наразі Вітцендорф – це сільська громада в Німеччині, розташована в землі Нижня Саксонія, входить до складу району Гайдекрайс.

У братських могилах на радянському кладовищі Вітцендорф поховано приблизно 16 тис. військовополонених, серед них і Павло Вікентійович Дудник із Вінниччини. Про шталаг на історичному місці табору сьогодні нагадує невеликий меморіальний камінь. Могили бранців на кладовищі непозначені, схема розташування поховань втрачена. Утім, пам’ять про Павла Вікентійовича Дудника увічнена в мартирологу, створеному Музеєм (https://martyrology.org.ua/record/351655).