/

Радіємо з листа, що надійшов на poshuk@warmuseum.kiev.ua від Віталія Семковича з Івано-Франківщини, який розшукував свого діда. Запитувач писав, що вдячний і здивований тим, як легко на пошуковому порталі martyrology.org.ua йому вдалося відшукати інформацію про свого діда – Сільвестра Федоровича Семковича, 1918 р. н., уродженця смт Перегінське Станіславської (нині – Івано-Франківська) області. Саме тут він довідався про свого діда те, чого не знає ніхто із його теперішніх, уже байдужих родичів.

«Вже нікого немає із всіх трьох маленьких діточок діда – мого однорічного молодшого стрия, мого дворічного тата і мого чотирьохрічного старшого стрия, яких дід залишив із своєю жінкою – моєю бабою, коли пішов був воювати. Ніби сам дідо відізвався з того світу», – зазначив автор листа. «Тож уже всі заспокоїлися, навіть не знаючи про ту могилу, про яку я дізнався від вашої організації. А колись моя мама дуже хотіла допомогти як невістка моїй бабі й дуже старанно шукала по військкоматах хоч якісь дані про діда. Я був малим і пам’ятаю про це. І ніхто нічого не видав про нього. А тут у вас ціле повідомлення для баби, яке було відправлене з Німеччини, проте чомусь не було вручене місцевим військкоматом», – продовжив Віталій Семкович.

Він був впевнений, що його дід, Сільвестр Семкович мав служити в розвідці, бо добре знав німецьку мову, гарно стріляв, був найкращим мисливцем у своїй місцевості. Старі люди розказували, що він не раз приносив звірину, вбиту в око. «Знаю також, що мій дід добре служив спочатку в польській армії. Він не мав шкідливих звичок. Займався бойовими єдиноборствами. І по факту захищав євреїв від німців…», – писав наш запитувач.

У музейному зібранні було знайдене сповіщення про загибель розшукуваного, згідно з яким він помер від ран 28 січня 1945 р, похований у с. Закен Опельнського району Верхньої Сілезії на території Німеччини. Сповіщення було надіслано з 85-го окремого медико-санітарного батальйону 78-ї гвардійської стрілецької дивізії. На жаль, у документах медичних установ військовий фах поранених не зазначався. «Похоронку» було адресовано дружині Ользі Павлівні Семкович, мешканці смт Перегінське.

На сайті об’єднаної електронної бази даних загиблих військовиків на території Польщі v-ipc.ru/search/svodn знайшли картку поховання, де був зазначений дід нашого запитувача – рядовий Семкович Селіверст Федорович, який загинув 28.01.1945 р. й похований у Польщі, Опольське воєводство, м. Ополе, вул. Катовицька, 3.

Друга світова війна була невимовно жорстокою та кривавою. Людське життя не коштувало нічого. «Інерція, взята в 1941 р., з кожним роком не тільки не зменшувалася, а збільшувалася, хоча й навчилися воювати та й зброї було вдосталь. Проте звикли не рахуватися з втратами. Тільки в 1945 р. трупи не скупчувалися в одному місці, а рівномірно розподілялись по Німеччині… Звичайно, війна – це змагання, в якому учасники змагаються, хто кого швидше переб’є. Зрештою, ми перебили німців, утім своїх, на жаль, примудрилися перебити в кілька разів більше. Така наша велика перемога», – писав у своєму фронтовому щоденнику учасник війни Микола Нікулін.

Ніхто не дасть відповідь, чому так сталося з документом про загибель Сільвестра Семковича. Утім нам зрозумілі почуття нашого запитувача: «…зараз мені душа болить, що мій дід десь там зліг на німецький землі, помираючи від ран, а всякі місцеві погани вішали лапші моїй бабі, що нібито діда убили бандери»…