/

У 1886 р. на непарному боці Кадетського шосе (нині Повітрофлотський просп.) м. Києва, у межах новоствореного міського мікрорайону Солом’янка, засновано кладовище – Солом’янське.

Майже одразу після завершення боїв за місто під час Другої світової війни за рішенням Київської міської ради на території усіх кладовищ Києва, зокрема Солом’янського, відвели окремі ділянки для військових поховань. Проте в цих розпорядженнях з обліку та благоустрою поховань не йшлося про наявні військові могили. Братські й індивідуальні поховання бійців Другої світової війни розпорошилися по всьому цвинтарю, оскільки з кінця 1944 р. «нових» померлих військовослужбовців ховали в спеціально відведеному місці, а могили тих, хто загинув раніше, залишали на старому місці.

У 1950-х роках на двох навмисно зруйнованих кладовищенських ділянках облаштували парк імені М. Островського. У 1959 р. кладовище закрили для поховань. Лише в 1974 р. було здійснено частковий благоустрій некрополя, під час якого поховання колишніх учасників німецько-радянської війни перенесли з віддалених зон до центральної частини в загальні братські могили. Поховання розмістили вздовж скорботної алеї, що відкрилася гранітним обеліском, від якого йдуть два парапети, а на них установлено 40 гранітних надгробних плит із викарбуваними прізвищами й ініціалами воїнів, їх військовими званнями, а також роками народження та смерті.

Згідно з дослідженням відомого науковця-некрополезнавця Л.А. Проценко, у 1974 р. на території Солом’янського некрополя було поховано 3331 військовослужбовця, утім кількість «відомих» та «невідомих» воїнів серед них не зазначена.

Л.А. Проценко також звертає увагу на два кургани, насипані над братськими могилами, де поховано понад 100 осіб, які загинули під час оборонних боїв за Київ у 1941 р. та бомбардування міста. Прізвища цих людей не встановлено, а над їхніми могилами немає ніяких написів.

Співробітники музею дослідили, що на Солом’янському кладовищі покоїться 541 військовослужбовець, імена їх відомі. Кількість «невідомих» воїнів Другої світової війни, похованих на цьому цвинтарі, не встановлено.

Науковці доповнили реєстр похованих на Солом’янському цвинтарі іменами багатьох, раніше не зазначених, воїнів.

Згадувана інформація про братське кількатисячне поховання загиблих і померлих у 1941 р. осіб стає трагічним свідченням кровопролитних оборонних боїв за м. Київ. Відсутність записів про похованих у 1941 р. воїнів може бути пояснена як певними недоліками в обліку загиблих бійців, так і навмисним знищенням різних документів про втрати Червоної армії на початку війни.

На території Солом’янського кладовища ховали померлих військовослужбовців такі медичні установи: пересувні евакуаційні приймальні пункти № 146, 153; евакогоспіталі № 1084, 1337, 1913/3932; хірургічні пересувні польові госпіталі № 4345, 4395, 5210; тиловий пересувний польовий госпіталь № 4489; військовий госпіталь № 408.

З огляду на той факт, що більшість бійців, чиї імена встановлені, померли в 1943–1944 рр., можна стверджувати, що найбільше загинуло у віці 25–31років. Проте кількість загиблих молодих людей (17–19-річних) або досвідчених літніх чоловіків (тих, кому за 50 років) змальовує широкомасштабну людську трагедію часів Другої світової війни.

Серед загальної кількості похованих є представники 11 держав: вихідців із України – 85, Азербайджанської Республіки – 3, Республіки Білорусь – 9, Республіки Вірменії – 2, Грузії – 5, Республіки Казахстан – 8, Киргизької Республіки – 1, Російської Федерації – 112, Республіки Таджикистан – 8, Туркменістану – 1 та Республіки Узбекистан – 11. Країну походження половини військовослужбовців (296 осіб), упокоєних на Солом’янському цвинтарі, на жаль, не встановлено.

Серед похованих військовослужбовців, чиї прізвища відомі, 366 червоноармійців, 72 представники сержантсько-старшинського складу, 69 – командного складу і 2 партизани. Військове звання понад 30 осіб встановити не вдалося.