/

Новобіличі – житловий масив у Святошинському районі столиці України, розташований біля с. Біличі (нині у складі міста). Він був спроектований у 1940–1941 рр. і розбудовувався впродовж 1948–1957 рр.

Під час Другої світової війни на цій території точилися жорстокі бойові дії: в 1941 р. під час оборони м. Київ та 1943 р. – наступу Червоної армії, в яких загинули десятки воїнів. Під час боїв 1941 р. та завершення бойових дій наприкінці 1943 р. в центрі, на північній і північно-східній околиці с. Біличі та на залізничній ст. Біличі були поховання воїнів Червоної армії.

Завдяки багаторічним зусиллям районного військового комісаріату, державних органів влади та громадських організацій поступово поверталися з небуття імена загиблих воїнів та уточнювалася кількість похованих у братських могилах. Згідно з доповіддю Жовтневого РВК столиці України за 1968 р. у братській могилі в с. Біличі поховано 163 військовослужбовці. Прізвища 28 із них відомі, їхні імена викарбувані на плиті, установленій на могилі, решта (135) бійців вважалися невідомими.

Нині встановлено, що серед 163 похованих – одна жінка Ольга Опанасівна Коломієць, 1924 р. н., із м. Рокитне Київської області, яка проходила службу в 5-му окремому прожекторному батальйоні 7-го корпусу протиповітряної оборони Південного фронту.

Із загальної кількості похоронених відомі імена лише 55 воїнів. Серед них загинули в 1941 р. – 4, у 1943 р. – 47 та у 1944 р. – 4 бійці. Загиблі служили в різних військових частинах, зокрема: у 25-й окремій залізничній бригаді Південно-Західного фронту; 20-му прикордонному загоні 5-ї дивізії військ НКВС з охорони залізничних споруд; 396-му окремому винищувальному протитанковому дивізіоні; 145-му окремому гвардійському стрілецькому батальйоні, 30 (50)-му окремому мотополку 3-ї гвардійської танкової армії; 7-му корпусі протиповітряної оборони Південного фронту; 70-й механізованій бригаді; 6-му гвардійському танковому корпусі; 232-й стрілецькій дивізії; 1660-му винищувальному протитанковому артилерійському полку; 955-му стрілецькому полку 309-ї стрілецької дивізії.

Серед похованих є представники 5 країн: вихідців з України – 16, Азербайджанської Республіки – 1, Республіки Білорусь – 1, Республіки Казахстан – 1, Російської Федерації – 29, місце походження решти бійців невідоме. У братській могилі поховано: рядових – 38, сержантів – 13, лейтенантів – 4, капітан – 1.