/

У Подільському районі Києва розміщений один із найстаріших некрополів міста – Куренівський, заснований у 1825 р. для поховань мешканців с. Куренівка. У 1918 р. на кладовищі об’єднали 13 ділянок, де були поховані мешканці Подолу й Куренівки. Після того як ця місцевість увійшла до меж Києва, цвинтар став одним із міських некрополів.

Неподалік від головного входу кладовища розміщений військовий меморіал воїнів, загиблих у роки німецько-радянської війни.

Під час опрацювання матеріалів з обліку загиблих військовослужбовців науковці музею внесли в реєстр імена 102 військовослужбовців, похованих на Куренівському кладовищі, установивши прізвища ще десяти раніше невідомих бійців, серед яких також є одна жінка.

Більшість похованих воїнів (88 осіб) загинули або померли від ран у період наступальних боїв кінця 1943 – початку 1944 рр. Після війни (у 1945–1946 рр.) тут були упокоєні 5 колишніх військовослужбовців, померлих від ран, отриманих під час Другої світової війни, серед яких – єфрейтор Клавдія Пилипівна Кучкіна. Точна дата смерті інших бійців не встановлена.

На Куренівському кладовищі хоронили воїнів, які померли в таких госпіталях: № 2502, 3264, 3614, 5577 (або 5777) 5781, 5891 та в медико-евакуаційному пункті № 92.

За віком наймолодші (п’ять бійців) – 1925–1927 р. н.; найстарші (чотири бійці) – 1893–1897 р. н. Серед тих, чиї персональні дані відомі, найбільший відсоток похованих припадає на народжених у період 1900–1919 рр. (майже 62 %), а значно молодші воїни, які народилися в 1920–1924 рр., становлять понад 26 %. Серед усієї кількості похованих – понад 17,5 % бійців, рік народження яких невідомий.

За інформацією в досліджених документах, на зазначеній ділянці покояться вихідці з 4 країн, зокрема: України – 31, Республіки Казахстан – 2, Російської Федерації – 20, Республіки Таджикистан – 1 і 48 воїнів, місце народження яких не встановлено. За військовим званням: 11 командирів, 12 представників сержантсько-старшинського складу і 75 рядових бійців.