/

Друга світова війна стала найбільшим катаклізмом в історії людства. В умовах світового протистояння полярно протилежні режими, колишні країни-вороги ставали союзниками. На початку німецько-радянської війни на теренах Радянського Союзу почалося формування польської армії. Це здійснювалося на базі договору між СРСР та Польщею, підписаного 30 липня 1941 р., та військовою угодою, укладеною 14 серпня 1941 р. у Москві між СРСР і польським еміграційним урядом у Лондоні.

18 січня 1945 р. виконавчий комітет Київської міської ради ухвалив рішення про спорудження в столиці України пам’ятника польським зенітникам, які загинули під час бомбардування гітлерівцями залізничної ст. Дарниця в ніч з 7 на 8 квітня 1944 р. У зв’язку з цим на Дарницькому кладовищі в 1947 р. відвели окрему ділянку, на якій поховали 41 воїна.

У 1954 р. на честь польських воїнів на Дарницькому кладовищі було відкрито військовий меморіал, вхід до якого позначений плитами з бронзовими орденами: радянським – «Вітчизняної війни», та польським – «Virtuti military» і плитою з написом-присвятою російською та польською мовами з гербом Польської Народної Республіки. а меморіалі, створеному за типовим проектом, установлені чотири обеліски. Під кожним – розміщені надмогильні плити, на яких викарбувані польською мовою прізвища та імена загиблих бійців із датами народження, проте без зазначення воїнського звання.

Історико-документальне дослідження зі встановлення імен загиблих комбатантів почалося з пошуку польських військових підрозділів, які брали участь у бою в ніч із 7 на 8 квітня 1944 р. на залізничній ст. Дарниця. За польськими джерелами було з’ясовано, що у відбитті ворожої повітряної атаки брав участь 1-й Польський окремий зенітно-артилерійський дивізіон (скорочено – 1 озад). Під час складання мартирологу похованих на київських кладовищах ідентифікація польських воїнів проводилася за військовим підрозділом – 1 озад, його польовою поштою (п/п 53704) та датою загибелі (8 квітня 1944 р.).

У результаті опрацювання джерел Документального фонду з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні та загальнодоступних Інтернет-ресурсів науковці музею склали список та встановили персональні дані про 42 загиблих воїнів 1-го Польського окремого зенітно-артилерійського дивізіону. 41 воїн похований на військовому меморіалі Дарницького кладовища, двох воїнів зазначено також у військових похованнях поблизу ст. Дарниця (Бродського Станіслава Карольєвича та Никонюка Павла Андрійовича), один воїн покоїться на Лук’янівському військовому цвинтарі (Бернаж Станіслав Іванович). Серед упокоєних польських військовослужбовців – 41 чоловік і одна жінка – Крупицька Ліда Федорівна, 1920 р. н., уродженка м. Сосновець Сілезького воєводства, капрал. 19 воїнів, із загальної кількості загиблих, народилися на території сучасної України у Вінницькій, Житомирській, Київській, Львівській, Станіславській (нині Івано-Франківській), Тернопільській та Кам’янець-Подільській (нині Хмельницькій) областях; 5 – в Республіці Білорусь, 13 – на території сучасної Республіки Польща (Білостоцького, Варшавського, Краківського, Сілезького, Поморського воєводств) та 5 – у Російській Федерації.

Науковці музею простежили історію формування 1-го Польського окремого зенітно-артилерійського дивізіону та реконструювали бій у ніч із 7 на 8 квітня 1944 р.

6 травня 1943 р. Державний комітет оборони прийняв постанову «Про формування на території СРСР польської стрілецької дивізії ім. Тадеуша Костюшка». До офіційного створення дивізії на теренах Радянського Союзу відбулася прихована фаза її формування, у якій активну участь брали органи НКВС – НКДБ та Головне управління контррозвідки «Смерш». У таборах для переселенців були виявлені та призвані до лав армії чоловіки призовного віку. На місцях – звільнені вояки з таборів для військовополонених та польські офіцери з в’язниць. Крім того, були установлені місця проживання польських військовослужбовців, які залишилися на території СРСР унаслідок хвороби; виявлені офіцери Червоної армії – поляки за національністю, або уродженці України та Білорусії, які володіли польською мовою. Також цьому сприяла паспортизація громадян, які до 1–2 листопада 1939 р. проживали на колишніх східних територіях Польської Республіки. 1-ша Польська стрілецька дивізія формувалася поблизу м. Рязань (Російська Федерація) у Селецьких таборах. 7 липня 1943 р. у складі дивізії був створений 1-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон, який згодом увійшов до складу 1-ї артилерійської бригади.

23 березня 1944 р. 1-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон під командуванням Влодзимежа Соколовського просувався маршрутом м. Смоленськ – Брянськ – Дарниця (передмістя Києва). 7 квітня 1944 р. дивізіон прибув до залізничної ст. Дарниця. Саме тоді на станції сконцентрувалася велика кількість ешелонів, які мали прямувати на фронт у західному напрямі. Одночасно тут зупинилися два санітарні поїзди з пораненими, які мали рухатися в протилежний бік – у тил, на схід. Ці потяги невдовзі відправили. Повільне просування на захід ешелонів із залізничної станції пояснювалося тим, що рух здійснювався по тимчасовому одноколійному мосту. Цю ситуацію зафіксували розвідувальні літаки противника.

У ніч із 7 на 8 квітня в небі над ст. Дарниця з’явилося майже півсотні німецьких літаків «Jukers Ju 88», які почали бомбардувати залізничний вузол та військові ешелони. Радянські та польські зенітники відкрили вогонь по противнику у відповідь. Незважаючи на вісім прямих влучень у залізничні вагони, зенітники щільним вогнем із гармат і кулеметів відбили повітряну атаку, унаслідок чого були збиті два німецькі літаки, які скинули три освітлювальні бомби. Проте людські втрати були значними: загинули 133 радянських і польських військовослужбовці (91 радянський і 42 польські воїни).

У 1944–1945 рр. 1-й Польський окремий зенітно-артилерійський дивізіон продовжив свій шлях та брав участь у бойових діях Другої світової війни до завершення війни в Європі.