/

Першою іноземною частиною, створеною на території СРСР у 1941 р., був 1-й Чехословацький окремий батальйон. Юридичною основою для формування військового підрозділу стали угоди між СРСР та Чехословацькою Республікою, укладені 18 липня 1941 р. у м. Лондон.

Організаційним ядром цієї військової одиниці стали вояки колишнього чехословацького легіону, серед яких було багато вихідців із сучасної Закарпатської області України, які емігрували в СРСР після окупації Польщі у вересні 1939 р., де брали участь у боях проти гітлерівців.

У травні 1943 р. в м. Новохоперськ (Російська Федерація) згідно з постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1943 р. № 3345с на базі 1-го Чехословацького окремого батальйону розпочалося формування 1-ї Чехословацької окремої бригади. У липні 1943 р. вона поповнилася значною кількістю словацьких вояків, які відмовилися воювати проти Червоної армії й перейшли лінію фронту.

До осені 1943 р. військовий підрозділ був сформований. З листопада 1943 р. 1-ша Чехословацька окрема бригада у складі 51-го стрілецького корпусу 38-ї армії 1-го Українського фронту брала участь у боях за столицю України на Лютізькому плацдармі. Першим вступив у бій артилерійський дивізіон, який брав участь в артпідготовці й підтримував піхоту впродовж дня. У ніч із 3 на 4 листопада 1943 р. бригада перейшла на нові позиції, на захід від м. Вишгород, а вранці 5 листопада відбила контратаку гітлерівців на північних околицях м. Київ.

У фондовій колекції Музею зберігається схема наступу на Київ 1-ї Чехословацької окремої бригади. Головними його об’єктами були: міст на Житомирському шосе, який гітлерівці запланували підірвати, х. Сирець та Сирецькі табори, залізниця на південь від кінофабрики, власне кінофабрика, завод «Більшовик» та зоопарк. Наступаючи вздовж Брест-Литовського шосе, рота танків Т-70 та взвод автоматників, вийшли до пасажирського вокзалу Київ-1 врятували від знищення міст і залізничні будівлі. Наступ тривав і наступної ночі, а 6 листопада 1943 р. о 06:50 танки 1-ї Чехословацької окремої бригади вийшли на берег р. Дніпро на південь від Києво-Печерської лаври. Від листопада 1943 р. до березня 1944 р. бригада брала участь у боях за м. Біла Церква, Умань та Жашків.

Від весни 1944 р. тривало формування 1-го Чехословацького армійського корпусу, який розпочав свій шлях у Карпатах і брав участь у бойових діях Другої світової війни до завершення війни в Європі.

Після закінчення Другої світової війни згідно з наказом Київського міського військкомату від 6 грудня 1946 р. № 5/06066 районні військкомати столиці почали виявляти й брати на облік братські та індивідуальні могили вояків 1-ї Чехословацької окремої бригади.

У 1954 р. органами місцевої влади на Лук’янівському військовому кладовищі встановлено пам’ятник загиблим військовикам чехословацької частини. На обеліску, створеному за типовим проєктом, без зазначення дат народження й загибелі були викарбувані російською мовою такі прізвища та імена: підпоручник Оленич Михайло, сержант Максимович Василь, а також рядові: Улиганець Василь, Боднар Василь, Пічкар Василь, Дурда Ян, Конча Михайло, Шелевка Михайло, Андрус Семен.

Після оновлення пам’ятника на ньому з’явився малий герб Чехословацької Республіки, написи продублювали чеською мовою, з’явилися дати: 5 листопада – 25 грудня 1943 р., кількість викарбуваних прізвищ збільшилася вдвічі.

Нині за матеріалами Документального фонду з обліку людських військових втрат України у Другій світовій війні та загальнодоступними Інтернет-ресурсами установлено 59 загиблих військовослужбовців 1-ї Чехословацької бригади, похованих на Лук’янівському, Святошинському, Солом’янському, Звіринецькому кладовищах та на старому кладовищі на пров. Вовчогірському. Прізвища сімох загиблих вояків дублюються на різних кладовищах.