На музейному сайті ми розповідаємо про цікавих людей, розміщуємо родинні оповідання, наголошуємо на історичних традиціях. Крім того, намагаємося пояснити, що відбулося і де витоки подій, історій, традицій. Знаючи, як жили наші предки, ми отримуємо поживу для розуму. Особлива цінність цієї інформації в тому, що ми починаємо краще розуміти самих себе і те життя, що вирує навколо.

Наразі до фондової колекції музею від Київського ОВК надійшла особова справа двічі Героя Радянського Союзу Михайла Захаровича Бондаренка. Науковцям музею було відомо, що видатний український льотчик, який пройшов Другу світову війну, передчасно пішов із життя в 1947р. Що ж сталося? Відповідь отримали з документів, які надійшли.

Сільський хлопець із с. Богданівна, що на Київщині, мріяв про небо змалку. У середині 30-х рр. ХХ ст. країна взяла курс на підвищення обороноздатності та мілітаризацію. Тисячі юнаків і дівчат навчалися у військово-спортивних товариствах, гуртках, аероклубах тощо. З 1934р. Михайло є студентом Технічної школи залізничного транспорту й одночасно навчається в Київському аероклубі. 7 серпня 1936р. за спеціальним набором був призваний до лав Червоної армії, згодом став курсантом 1-ї військової школи льотчиків (від 1938р. Качинської військової авіашколи). У лютому – березні 1940р. у складі 148-го винищувального авіаційного полку 59-ї авіаційної бригади 7-ї армії Північно-Західного фронту брав участь у радянсько-фінляндській війні, під час якої здійснив 17 бойових вильотів на винищувачі І-153 («Чайка»).

На початку німецько-радянської війни М. Бондаренко – молодший лейтенант, командир ланки 241-го штурмового авіаційного полку. На той час полк був укомплектований літаками лише на 50%, а особовим складом – на 25% і базувався на аеродромі «Мітава» (нині м. Єлгава, Латвія). На щастя, цей військовий підрозділ удалося вивести із займаних позицій, що врятувало його від знищення. У перші дні війни льотчики полку брали участь у прикритті аеродрому в м. Рига, а також у боях на території Латвії. У нічному бою 4 липня 1941р. літак молодшого лейтенанта М. Бондаренка підбили і пілот змушений був здійснити аварійну посадку, під час якої отримав контузію. Його направили на лікування до шпиталю.

У серпні 1941р. він пройшов навчання на літаках ІЛ-2, після чого отримав нове призначення до 198-го штурмового авіаційного полку 31-ї змішаної авіаційної дивізії 29-ї армії Західного фронту. Брав участь у Московській битві (30 вересня 1941р. – 7 січня 1942р.). До квітня 1942р. здійснив 112 бойових вильотів на штурмування ворожих аеродромів, залізничних вузлів, живої сили й техніки противника, особисто знищив на землі 4 літаки. 6 червня 1942р. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Учасник Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943р.), 24 серпня 1943р. за 106 наступних бойових вильотів та знищення на землі ще 20 ворожих літаків майор М. Бондаренко – штурман 198-го штурмового авіаційного полку 233-ї штурмової авіаційної дивізії 1-ї повітряної армії Західного фронту – був нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

Упродовж 1943 –1946 рр. Михайло Захарович Бондаренко навчався у Військовій академії штурманського складу військово-повітряних сил Червоної армії Московського військового округу. Після закінчення академії – командир 103-го штурмового авіаційного полку 233-ї штурмової авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії Північної групи військ. Був одружений, 2 липня 1944р. у подружжя Бондаренків народилася донька.

27 липня 1947р. під час відпочинку на р. Одер біля м. Олава (Нижньосілезьке воєводство, Польща) потонув – у бойового офіцера стався серцевий напад.

Похований талановитий український льотчик двічі Герой Радянського Союзу Михайло Захарович Бондаренко на малій батьківщині – у с.Богданівка Яготинського району Київської обл. Одна з вулиць рідного села носить ім’я Героя, тут установлено й бюст видатному землякові.

Іноді нам здається, що ми свідомо обираємо, як нам будувати життя, які ідеали сповідувати. Насправді, ми робимо вибір із того, що дозволяє нам суспільство чи держава. Головне, щоб життя було наповнене корисним для людства змістом…